Вірш Миколи Руденка – На обрії душі моєї

На обрії душі моєї
Світає Слово, щоб пливти
Супроти, не за течією –
В умиті зорями світи.

У тих світах є зливи й грози,
І ріки, виповнені вщерть.
Є суперечки, піт і сльози,
І навіть невблаганна смерть.

Та люди там не знали зроду
Ні лицемірства, ні брехні –
Бо ще ніхто людську природу
Переробить не прагнув, ні.

Там змалку правдою здорові,
Бо надихає і втіша
В непоневоленому Слові
Непоневолена Душа.

04.05.1981



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,33 out of 5)
Вірш Миколи Руденка – На обрії душі моєї вірш.