Я ж тебе вистругав, боже,
З такого смаглявого дерева!
Я ж вороною пір’їнкою вуса тобі малював!
Я ж тобі, боже, повісив буси до самого черева!
Жінку свою найсолодшу на ніч тобі дарував!
Я ж тобі, боже, щоранку бив у священний бубон!
Я ж не стругав собі бога більше ні з яких дров!
Я ж тобі в ніздрі сережку!
Щоб ти не світив мені пупом,
Я ж золоті пацьорки звідси ось відпоров!
Я ж тобі – зуб акули! Я ж тобі – роги марала!
Я ж просив тебе, боже, щоб ти захистив мій чум!
Землі мої віднято… Діти мої повмирали…
Я ж просив тебе, боже. Ти мене, боже, не чув?
Зорі мої кедрові кров’ю моєю нагусли.
Вітер моєї свободи плюнув мені в лице.
Ти думав, як ми нещасні, ти думав, як ми тунгуси,
То ми вже до всього звикли, то видержим вже і це?!
Я ж був ладен валятись тебе тут під ногами,
а ти віддав мою землю на глум моїх ворогів!
Може, клячать даремно люди перед богами?
Може, іноді треба бити своїх богів?
Може, іноді варто кидати їх у полум’я?
Де ж мої землі… і діти… і найсолодша жона?
Я ж тобі губи мазав кров’ю найкращого оленя!
А ти мені так віддячив?!
Так на ж тобі, на тобі, на!!!
(2 votes, average: 4,50 out of 5)Схожі вірші:
- Вірш Ліни Костенко – Затінок, сутінок, день золотий Затінок, сутінок, день золотий. Плачуть і моляться білі троянди. Може це я, або хто, або ти ось там сидить у куточку веранди. Може, він плаче, […]...
- Вірш Ліни Костенко – Псалом 16 Єдиний Боже! Все обсіли хами. Веди мене шляхетними шляхами. І не віддай цим людям на поталу,- вони вже іншу віру напитали. Одплач в мені, одплач […]...
- Вірш Ліни Костенко – Доля Наснився мені чудернацький базар: під небом у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні були царівен не гірш, а […]...
- Вірш Ліни Костенко – Ісус Христос розп’ятий був не раз Ісус Христос розп’ятий був не раз. Там, на Голгофі, це було уперше. Умер од смерті, може,- від образ, і за життям не пожалів, умерши. А […]...
- Вірш Ліни Костенко – Біль єдиної зброї Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє. Леся Українка Півні кричать у мегафони мальв – аж деренчить полив’яний світанок… Мій рідний краю, […]...
- Вірш Ліни Костенко – Скіфська баба Ти, скіфська баба, кам’яна незграба, стоїш в степах… Курай і бугила… Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?! За сто віків дитя не […]...
- Вірш Ліни Костенко – Ображений Торквемада Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, не було і при мені. […]...
- Вірш Ліни Костенко – Я кину все. Я вірю в кілометри Я кину все. Я вірю в кілометри – обвітрені, задихані і злі. Багато їх у матінки Деметри, Котра була богінею землі. О, розмотай шляхи мені, […]...
- Вірш Ліни Костенко – Між іншим Коли я буду навіть сивою, і життя моє піде мрякою, а для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, […]...
- Вірш Ліни Костенко – Ой ні, ще рано думати про все Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі. Коли мене снігами занесе, тоді вже часу матиму доволі. А поки що […]...
- Вірш Ліни Костенко – Коректна ода ворогам Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись в симпатії. Якби було вас менше навкруги,- людина може вдаритись в апатію. Мені смакує ваш ажіотаж. Я […]...
- Вірш Ліни Костенко – Заворожи мені, волхве! “Заворожи мені, волхве! Заворожи мені, волхве…” Сидить по мавпі на зорях, на місяцях, Респектабельні пілігрими в комфортабельних “Волгах” “ходять” по шевченковських місцях. Вербують верби у […]...
- Вірш Ліни Костенко – Ми виїхали в ніч Ми виїхали в ніч. І це було шаленство. Збиралось на грозу. Ми виїхали в ніч. Притихлі явори стояли безшелесно. І зблиснула гроза – як вихопила […]...
- Вірш Ліни Костенко – Я хочу на озеро Світязь Я хочу на озеро Світязь, в туман таємничних лісів. Воно мені виникло звідкись, у нього сто сот голосів. Воно мені світить і світить, таке воно […]...
- Вірш Ліни Костенко – Спинюся я і довго буду слухать Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй. Ще над Дніпром клубочиться задуха, і пахне степом сизий деревій. Та верби похилилися […]...
- Вірш Ліни Костенко – Очима ти сказав мені: люблю Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша […]...
- Вірш Ліни Костенко – Осінь жагуча Вечірній сон закоханого літа і руки, магнетичні уночі. Вродлива жінка, ласкою прогріта, лежить у літа осінь на плечі. Дозріла пристрасть до вогню і плоду. Пашить […]...
- Вірш Ліни Костенко – А затишок співає, мов сирена А затишок співає, мов сирена. Не треба воску, я не Одіссей. Вже леви ждуть, і жде моя арена. Життя, мабуть,- це завжди Колізей. І завжди […]...
- Вірш Ліни Костенко – Не треба класти руку на плече Не треба класти руку на плече. Цей рух доречний, може, тільки в танці. Довіра – звір полоханий, втече. Він любить тиху паморозь дистанцій. Він любить […]...
- Вірш Ліни Костенко – Хуртовини Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов ті самі вулиці незрячі і […]...
- Вірш Ліни Костенко – Плем’я тода Біда, коли є цитруси і кава, коли в землі є золото,- біда! Біда, коли земля така ласкава, коли така правічна й молода. Тоді її пригорнуть […]...
- Вірш Ліни Костенко – Перш, ніж півень запіє Петро – не Юда. Він любив Учителя. І вуст він зроду був би не отверз. …Коли вели Ісуса до мучителя, була сльота. Петро апостол змерз. […]...
- Вірш Ліни Костенко – І скаже світ І скаже світ: – Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов – на грані маячні і віра – у наївності […]...
- Вірш Ліни Костенко – І я не я, і ти мені не ти І я не я, і ти мені не ти. Скриплять садів напнуті сухожилля. Десь грає ніч на скринці самоти. Десь виє вовк по нотах божевілля. […]...
- Вірш Ліни Костенко – За чорно-синьою горою За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня, Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня. Зеленим пензликом тополі – кривенькі кігтики в крові. Пасуться коні нетипові у […]...
- Вірш Ліни Костенко – Виходжу в сад, він чорний і худий Виходжу в сад, він чорний і худий, йому вже ані яблучко не сниться. Шовковий шум танечної ходи йому на згадку залишає осінь. В цьому саду […]...
- Вірш Ліни Костенко – Марнували літечко, марнували Марнували літечко, марнували. А тепер осінні вже карнавали. Душа задивиться в туман і марить обрисами літа. Чи, може, це приснилось нам купання в річці Геракліта?...
- Вірш Ліни Костенко – Музики Ішли музики із весілля. Цимбали, бубон і скрипаль. Місток вузенький над потічком! З якої тут ступить ноги? Тут як не ступиш, то не втрапиш. Іще […]...
- Вірш Ліни Костенко – Лист На одному з малих полустанків я чекаю поїзда зранку. Влаштувалась в кутку на лаві, щоб мене не знайшли цікаві. Протяг має в’їдливий присмак паровозного сизого […]...
- Вірш Ліни Костенко – Старий годинникар Ще пароплавчики чаділи, наче праски, ще ми шукали крем’яхи в піску, – на пограниччі дійсності і казки стояв той дім за хмарами бузку. Там жив […]...
- Вірш Ліни Костенко – Причмелені гномики В пивничці на лото сиділи п’яні гномики. Вони кричали: – Хто поруйнував нам домики? Вони горлали: – Ми всіх наб’ємо, налупимо! Хтось усміхався: – Хми,- […]...
- Вірш Ліни Костенко – Притча про ріку Давно колись була ріка Діала. І цар персидський на імення Кір. І лотоси біліли, мов піали. І берег грав вогнями, як факір. То царське військо […]...
- Вірш Ліни Костенко – Казочка про трьох велетнів У чистім полі, в полі на роздоллі, де колосочки проти сонця жмуряться, Вернигора, Вернивода й Вернидуб – три велетні – зібралися та й журяться. – […]...
- Вірш Ліни Костенко – У присмеркові доброї дібровості У присмеркові доброї дібровості пшеничний присмак скошеного дня. На крутосхилах срібної дніпровості сідлає вічність чорного коня. Киреї хмар на плечах має вічність. Вони пливуть кудись […]...
- Вірш Ліни Костенко – Червоні краплі глоду Блюстителі, халтура – ваше хоббі. Ви, фабріканти вір і недовір, зробити вам би по духовній пробі – вас забракує кожен ювелір. Номенклатурні дурні, бюрократи, пласкі […]...
- Вірш Ліни Костенко – Пелюстки старовинного романсу Той клавесин і плакав, і плекав чужу печаль. Свічки горіли кволо. Старий співак співав, як пелікан, проціджуючи музику крізь воло. Він був старий і плакав […]...
- Вірш Ліни Костенко – І засміялась провесінь: – Пора! І засміялась провесінь: – Пора! – за Чорним Шляхом, за Великим Лугом – дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра – усі ідуть за часом, як […]...
- Вірш Ліни Костенко – Пливли ми ввечері лиманом Пливли ми ввечері лиманом. Моторчик чахкав спроквола. Десь там за морем, за туманом Уже Туреччина була. Співали пісню ми про Байду І про турецького царя, […]...
- Вірш Ліни Костенко – Майже переклад з провансальскої Я лицар і поет, не схожий на ханигу. Я не служу чужому королю. У відблиску меча читаю древню книгу і даму серця здалеку люблю. І […]...
- Вірш Ліни Костенко – Що ж, авторучка – це не шабля із піхов Що ж, авторучка – це не шабля із піхов. Ворожа кров не бризне з-під пера. І лиє дощ. І гетьман не приїхав. Неслушний час. І […]...