Вірш Ліни Костенко – Спинюся я і довго буду слухать

Спинюся я
і довго буду слухать,
як бродить серпень по землі моїй.
Ще над Дніпром клубочиться задуха,
і пахне степом сизий деревій.
Та верби похилилися додолу,
червоні ружі зблідли на виду,
бо вже погналось перекотиполе
за літом – по гарячому сліду.

Вірш Ліни Костенко – Спинюся я і довго буду слухать вірш.