Рябко, і дощ, і з вітром цвіт, І мамалига, й небо з богом, І пізній розум з ранніх літ, І ранні рани за порогом. Усе, […]
Вірш Миколи Вінграновського – За гай ступило сонце, і пішло
За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або […]
Микола Вінграновський – Скажи мені, Дніпре
Скажи мені, Дніпре, в якому стражданні, Із серця якого народжений ти? Скажи мені, Дніпре, в якім сподіванні, З якої упав на степи висоти? Чи, може, […]
Микола Вінграновський – Спогад про війну
Сумні без батька двоє діток цих. На пагорбах, на вицвілім стернищі Одне пасе козу, друге пасе корову, А мати із сапою день при дні На […]
Микола Вінграновський – До Золотих воріт
До Золотих воріт ти ходиш. Не ходи – Там з неба дощ. В горосі твоє плаття. 1975
Микола Вінграновський – Погасло на ніч світло
Погасло на ніч світло, лиш Десна Вустами темними Свій берег п’є і хоче. 1975
Микола Вінграновський – Над гаєм хмара руку простягає
Над гаєм хмара руку простягає І гається, і гається над гаєм. Ще дощ у хмарі, ще вона не знає, Де дітись Їй у небі понад […]
Микола Вінграновський – До себе
Не дивись у сніги на дорогу оту, Не дивися на заячий слід у сльоту, Не дивись на крило, не дивись на стебло, Не дивися на […]
Микола Вінграновський – Уже тоді, оповесні, коли
Уже тоді, оповесні, коли Горища пахнуть першим сіном І гарбузи цвітуть між картоплями, Уже тоді прощання полохливе Носив я в серці – ношу кам’яну. Мені […]
Микола Вінграновський – Прелюд
Мені привиділось затемнення Землі: Водневих бомб чорнолетючі зграї, І людство, скорчене у попелястій млі, І хмари, як папір, горять у небокраї. Кричить Америка, і Африка […]