Павло Глазовий – Жерар

Жорі рівно двадцять п’ять. Всі – прожиті даром.
Татко й матінка чомусь звуть його Жераром.
І дивується сусід: – Чи вони не хворі,
Що таке чудне ім’я притулили Жорі? –
А сусідка молода весело цокоче:
– Він же в них жере за трьох, а робить не хоче.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Глазовий – Жерар вірш.