Олена Теліга – Махнуть рукою! Розiллять вино!

* * *
Махнуть рукою! Розiллять вино!
Хай крикне хтось – хай буде завiрюха, –
Ах, як я хочу вiднайти вiкно
У сiрiм мурi одностайних рухiв!

А в тiм вiкнi нехай замерехтить
Чиєсь обличчя – вперте i смiливе,
Щоб знов життя – надовго чи на мить –
Розколихалось хвилею припливу.

Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий,
Переплеснувся найсвiтлiшим плином,
Де очi iнших, очi ворогiв
Не домiшали яду чи полину.

I в душнiй залi буде знов рости
Така дитинна й божевiльна мрiя:
Що задля мене хтось зумiє йти
Крiзь всi зневаги – так, як я умiю!
* * *

Олена Теліга – Махнуть рукою! Розiллять вино! вірш.