Життя будується у плоті, в думках росте, в словах мудріша, і кожен звук солодкий в роті щодня від захвату кругліша… Проте на все є своя […]
Павло Мовчан – “Громадяться віки і на свідомість тиснуть…”
Громадяться віки і на свідомість тиснуть, мов набуха гора під власним тягарем… І палиться життя життєво-смертним киснем, і ріжуться шибки повітряним шклярем. І міняться вони: […]
Павло Мовчан – “Спливає цегла в глинища з соборів…”
Спливає цегла в глинища з соборів, та тінь хреста літає нерозтанно, і погляд підіймається угору, де клен росте розпачливо на бані. Ти нас відкинувсь? Ми […]
Павло Мовчан – “Біля груби так святково…”
Біля груби так святково вип’єш чай і будеш знов переважувати слово, що вимірює любов. Треба руки нам зігріти, не сполохавши вогонь, й наректи словами літа, […]
Павло Мовчан – “Посланче осені, день многодарний…”
Посланче осені, день многодарний, з просині дивишся поглядом карим: в річці глибокій світиться свічка, в нурти відкривши браму відвічну. Там у глибинах нижу кілечка – […]
Павло Мовчан – “Нитки промінні гай сплітають…”
Нитки промінні гай сплітають, зі світлом погляд твій ріднять, пташки зникати відлітають, аж крила спалені димлять… Розбризкують себе по краплі в димучу далеч весняну. Трава […]