Микола Руденко – Ув’язнені маки

Розквітнув мак на табірній землі.
В людей, котрі до жартів неохочі,
Розгладжувались зморшки на чолі
І веселішали суворі очі.

Цим квітам не судився шир полів –
І через те вони такі не пишні.
Є кілька справжніх макових голів,
А інші розміром
Ледь-ледь до вишні.

Коли ж я цей врожай збирати став
(Вклоняюся тобі, життєва сило!),
Від маківок знедолених дістав
По два зернятка –
А таки ж вродило!

І я подумав: для людських умів
Земля приготувала долі гірші –
Якби ж то я залишити зумів
У пам’яті людській хоч зо два вірші.

09.11.1980


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Руденко – Ув’язнені маки вірш.