Листя на вербах од вітру дрижить.
Тінь від хмаринки по травах біжить.
А пастушок, загубивши батіг,
Росяним лугом за тінню побіг.
Хлопче, ти хочеш привласнити тінь?
Адже вона – не корова й не кінь.
Ген перебігла озерце і гать –
Ані затримати, ні налигать.
Та не зважай на науку пісну –
Не розгуби цю жагу навісну.
Вміє на світі по-справжньому жить
Той, хто довіку за тінню біжить.
Схожі вірші:
- Микола Руденко – Місячна ніч Ці сині тіні на снігу, Ці неяскраві тіні Таку породжують жагу, Немов при сотворінні. Здається, тиша загримить На світу половину – І з тіней місячних […]...
- Микола Руденко – Які ж ви смішні, їй-богу Які ж ви смішні, їй-богу, Із вашими орденами! Чи хтось опромінить дорогу Ліврейними галунами? Чи зможе безликий чиновник Талант начепити на груди?.. Ту славу, як […]...
- Микола Руденко – Ні перші, ні останні ролі грати Ні перші, ні останні ролі грати Не хочу ні у снах, ні наяву. Замкнув себе за ребра, мов за грати, – І так тепер живу. […]...
- Микола Руденко – На битій дорозі підкова лежить На битій дорозі підкова лежить. Вилизує хвиля німі береги. В нікуди, в нікуди дорога біжить – В затоплені морем луги. Над вербами тягне димком від […]...
- Микола Руденко – Добре, що є ці столи між дубами Добре, що є ці столи між дубами,- Там, де біжить прохолодний струмок. Хтось тут, поставивши кошик з грибами, Відпочива від казенних думок. Хтось тут зненацька […]...
- Микола Руденко – Череп Святослава Коли понад Дніпром вляглася буря І з тихих плавнів потягнуло сном, Князь печенігів марнославний Куря Підніс важкого келиха з вином. Запита буде печенізька слава Питвом […]...
- Павло Мовчан – “В голосі вітру вчувалися зміни…” В голосі вітру вчувалися зміни, ніби напнулось товсте полотно: падали мури, рушились стіни, і вивільнялось з лушпиння зерно. Псалми почув був провіяним слухом, ніби хтось […]...
- Микола Руденко – Останній журавлиний крик Останній журавлиний крик, Останнє золото берези. Їдкий туман в кістки проник, Мов заборонок хижі леза. За лазнею рясний будяк Сприймаю, мов живу принаду. І жуючи […]...
- Павло Мовчан – “То бите скло блищить на вербах, медом митих…” То бите скло блищить на вербах, медом митих, і намистини світла стікають з павутин. Не все ще, ні, не все тобою пережито: зостались довгі ночі […]...
- Микола Руденко – Моєму народові Народе рідний, степова стихіє, Безхитрісна, довірлива душа! Чому тебе, святого гречкосія, Так часто Божа ласка полиша? Нелегко вжитись у твої потреби: Ти витворив республіку в […]...
- Микола Руденко – Час пливе, а я живу, як тінь Час пливе, а я живу, як тінь. Мертво в душах, порожньо і глухо. Жду не лицарів, але прозрінь – Пломінкого воскресіння духу. Дух, що воскресає […]...
- Микола Руденко – На білому снігу дуби на диво чорні На білому снігу дуби на диво чорні. Поміж дубів стоїть давно забутий дот. Бійниці розвелись, мов щелепи потворні, Мов пащі викопних, погорблених істот. Давно уже […]...
- Микола Руденко – Найвірніша дружина Перед могильним гнітом самоти, Який на душу давить неугавно, Вже й ти зробилася чужою – ти, Що найріднішою була недавно. Всю логіку спустошено до дна, […]...
- Микола Руденко – Як стати поетом 1 Сьогодні всі уміють римувати – Це нині не найважче ремесло. Та є рядки, неначе груди з вати,- Не сіялось у них і не росло. […]...
- Микола Руденко – Жайворон Іще тоді, коли хлоп’ям малим Я розпочав ловити слово віще, Щоб втиснути його в кільце із рим, Не знаючи, роблю оте навіщо,- Іще тоді, із […]...
- Микола Руденко – Спалах пам’яті Прокинувся від того, що свою Впізнав садибу – хату і повітку. Я запашні “варенички” жую, Які акація дарує влітку. Гуде бджола. Вертаються в село Селянські […]...
- Микола Руденко – Усе пізнавши й переживши Усе пізнавши й переживши, Стою безгрішний, мов Адам. З криниць небесних мудрість пивши, Що я нащадкам передам? Хіба лиш те, що для могили Є в […]...
- Микола Руденко – Здавалося, усе позаду Здавалося, усе позаду, Пригасло те, що я несу. І старість вийшла у засаду, Щоб вигострить тупу косу. Та був удар… Розверзлось небо Серед космічних мерехтінь, […]...
- Дмитро Загул – “Хочеться ніжний подих вітру…” Хочеться ніжний подих вітру На тонкострунну схопити арфу, Хочеться взяти на палітру Ніким ще не відану барву. Хочеться серцем розбагнути Країн незримих всі таємниці, Чулою […]...
- Павло Мовчан – “Шум вітру згасав… то спалахував зримо…” Шум вітру згасав… то спалахував зримо, то ніби зазубрини лісу рівняв, то наче чіплявся повісмами диму за вістря ялини і стовбур хитав… Я в паузах […]...
- Павло Мовчан – “Земля тужавіє від подмухів вітру…” Земля тужавіє від подмухів вітру, і вершники скачуть прозорі по ній, і чути іржання, мов легіт, тендітне, і збруя палає на кожнім коні. З країни […]...
- Микола Руденко – Я не вмирав ніколи Я не вмирав ніколи – я живу З тих пір, як води землю оросили, Ні, я не вірю в темряву могили – Я вірю в […]...
- Микола Руденко – Вже другий рік нема зими Вже другий рік нема зими, Земля потріскалась від суші. Ані сніжинки – наче ми Грудневий сніг забрали в душі. На вікна і дахи круті, На […]...
- Микола Руденко – Я ніби вийшов із полону Я ніби вийшов із полону, В якому змалку виростав. Уже не гнусь, не б’ю поклони – Немов царем учора став. Є вірні піддані у мене […]...
- Микола Руденко – Минають зими Минають зими і надходять весни З поживою для птахів і тварин. І кучерявий вітер із-за Десни Розбризкає в лугах ультрамарин. І сонце в лісі вигріє […]...
- Микола Руденко – Моє віршування Наснилося, немовби я віршую Там, де людська ще не була нога; І ніби я тепер товаришую З самим люцифером – Він мій слуга. На Місяці […]...
- Микола Вінграновський – Десь є там яр у глибині полів Десь є там яр у глибині полів, Десь є там я над яром тим дніпровим. У тім яру на темнім дні діброви В цю білу […]...
- Микола Руденко – Пам’ять душі Це ніби сон. Але ж не сон – видіння, Яке прийшло з людської глибини. Душі в віках не пізнане бродіння, Що з дійсності виготовляє сни. […]...
- Микола Руденко – Із космосу Сіре небо сірої землі За шибками нашими стоїть. Десь летять космічні кораблі – До яких причалів і століть? Космонавт на Землю погляда, Материк далекий впізнає. […]...
- Микола Руденко – Кривда Десь, може, в Африці, а може, в Україні, У затінку від пальм чи то від колосків Серед дівочих мук в німому голосінні Почули зорі скаргу […]...
- Микола Хвильовий – Блакитний мед Блакитний мед до уст прилип, душа – метелик колекційний, приколена натхненням до небес. Антени… ах! цікаво… ах! Блукав і там над містом місяць і до […]...
- Дмитро Павличко – “Ти пахнеш, як листя весняне…” Ти пахнеш, як листя весняне, Як дитинство моє полотняне, Як тепла малинова стежка, Як мамина срібна сережка. Ти пахнеш, як пломінь живиці, Як біленький дзвінок […]...
- Павло Мовчан – “На снігу торішнє листя…” На снігу торішнє листя, насінина на снігу, сніг присів, немов прокиснув, стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – жовта тріщина навкіс, почалась така відлига, що […]...
- Павло Мовчан – “Лишилося ще й нам від листопаду листя…” Лишилося ще й нам від листопаду листя. Догідливо шумлять дуби коло долонь, і гінко вироста під небо дим стеблистий, де одинокий птах навічно захолов. О […]...
- Микола Руденко – Віта Рама, прагнувши духовних знань, мандрував по всій Скіфії. Повернувшись на північ, Рама був вражений культом людських жертв, що панував серед його племен. Едуард Шюре Є […]...
- Дмитро Павличко – “Ми вийдем з тобою на листя опале…” Ми вийдем з тобою на листя опале, Де синє повітря, як сиві опали, Ми станем з тобою, як олень і ланя, Вслухатися в лісу бентежне […]...
- Володимир Сосюра – Я люблю, коли в листя зелене Я люблю, коли в листя зелене дерева одягає весна, і під вітром хитаються клени, і співає в квітках далина. Ще задумані далі безкраї зачаровують душу […]...
- Іван Франко – “Паде додолу листя з деревини…” Паде додолу листя з деревини, Паде невпинно, чутно, сумовито, Мов сльози мами, що на гріб дитини Прийшла і плаче, шепчучи молитов. Осики лист кровавий із […]...
- Вірш Ліни Костенко – Чатує вітер на останнє листя Чатує вітер на останнє листя старого дуба, що своїм корінням тримає схили урвища… А знизу, по глинищах, по збляклих травах вповзає дим циганського багаття і […]...
- Микола Руденко – Цар Буж 1 У казармі – грип, надворі – стужа. В шибці блимає якась зоря. Знов не сплю і думаю про Бужа – Першого вкраїнського царя. Іменем […]...