Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – Біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди […]
Вірш Ліни Костенко – Ображений Торквемада
Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, не було і при мені. […]
Вірш Ліни Костенко – Очима ти сказав мені: люблю
Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша […]