Я кину все. Я вірю в кілометри – обвітрені, задихані і злі. Багато їх у матінки Деметри, Котра була богінею землі. О, розмотай шляхи мені, […]
Вірш Ліни Костенко – Старий годинникар
Ще пароплавчики чаділи, наче праски, ще ми шукали крем’яхи в піску, – на пограниччі дійсності і казки стояв той дім за хмарами бузку. Там жив […]
Вірш Ліни Костенко – Я хочу на озеро Світязь
Я хочу на озеро Світязь, в туман таємничних лісів. Воно мені виникло звідкись, у нього сто сот голосів. Воно мені світить і світить, таке воно […]
Вірш Ліни Костенко – Музики
Ішли музики із весілля. Цимбали, бубон і скрипаль. Місток вузенький над потічком! З якої тут ступить ноги? Тут як не ступиш, то не втрапиш. Іще […]
Ліна Костенко – Сповідь
Розділ III. …Пройшло життя. Не варт було і труду. Лише образи наберешся вщерть. Останні дні вже якось перебуду. Та вже й кінець. Переночую в смерть. […]
Вірш Ліни Костенко – Коректна ода ворогам
Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись в симпатії. Якби було вас менше навкруги,- людина може вдаритись в апатію. Мені смакує ваш ажіотаж. Я […]
Вірш Ліни Костенко – Хуртовини
Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов ті самі вулиці незрячі і […]
Вірш Ліни Костенко – Казочка про трьох велетнів
У чистім полі, в полі на роздоллі, де колосочки проти сонця жмуряться, Вернигора, Вернивода й Вернидуб – три велетні – зібралися та й журяться. – […]
Вірш Ліни Костенко – Стояла груша, зеленів лісочок
Стояла груша, зеленів лісочок. Стояло небо, дивне і сумне. У груші був тоненький голосочок, вона в дитинство кликала мене. Ми з нею довго в полі […]
Вірш Ліни Костенко – Причмелені гномики
В пивничці на лото сиділи п’яні гномики. Вони кричали: – Хто поруйнував нам домики? Вони горлали: – Ми всіх наб’ємо, налупимо! Хтось усміхався: – Хми,- […]