Вона не знає: живий він чи ні! Одного разу вже таке було, але в сорок сьомому прийшов лист, і тоді вона дізналася, де він і […]
Герасим’юк Василь – Восени, наприкінці 40-х
І в церкві недобре, навіть на сповіді (випитує піп: “Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді, коли залишаємося удвох. Не можу тебе обняти, […]
Герасим’юк Василь – Якщо в дальньому зимовому лісі
Якщо в дальньому зимовому лісі чути серед ночі тихий дівочий спів, значить, там є школа, в якій вчаться дівчата. Невже в тому лісі не стріляють […]
Герасим’юк Василь – Я вівці чорні й білі розгубив
Михайлові Дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив у пізньому тумані. Угорі вони іще озвалися. Побіг – нема. Туман. Чужа стоїть кошара і чути кроки. […]
Герасим’юк Василь – Молодий ліс
Він виріс на місці пралісу – на довгому повоєнному зрубі. Він заскочив аж на толоку, де пасли тоді маржину, і завмер біля перших обійсть. Але […]
Герасим’юк Василь – Пізні вогнища
Їх запалюють аж тоді, коли і найбільші верхи від учора – під снігом. Вони горять повільно, високо здіймаючи свій дим, бо пахне так, ніби щойно […]
Герасим’юк Василь – Багато небесної сходить краси
Багато небесної сходить краси на кичери лисі, на наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на вогненнім коні до нашої гражди: […]
Герасим’юк Василь – Жива ватра
Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори і за […]
Герасим’юк Василь – Це фото він
Це фото * він вибрав за день чи за два до… І потім – У траурній рамці, під склом, під серпневим дощем… Котрого Івана покличуть […]
Герасим’юк Василь – Я не знаю того, хто привів
На ворізках колиска під самою стелею – так дід ладнав, сам прив’язав на сволок. За шнур колиску колисав вояк, поранений лежав на лаві, ще не […]