Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята,
географи малюють зорі крейдою на неба мапі,
в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий,
і місяць золотим котом лежить у мене на канапі.
Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь і троянди чорні,
купці й роздягнені дівчата, в’язні в тюрмах і поети.
Оркестра полісменів дме меланхолійно в труби і валторни,
коли міщанський бог рахує зорі, душі і монети.
Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони
в густій і чорній, мов смола, воді, в страшних пивницях сто,
примарні папороті, грифи і затоплені комети й дзвони.
– О пущо з каменю, коли тебе змете новий потоп?
1 травня 1936
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Антонич Богдан-Ігор – Малий гімн Стріла намірена до льоту, струна настроєна до гри. Червоні зорі, мов монети, в калитці вечора лягли. А серце? Серцю лиш п’яніти, тремтіти і кохать йому. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Mater dolorosa Страдальна мати В темну, чорну ніч віяли вітри. Срібних зір не ліч; мерехтять лиш три. Три самітні зорі, наче сльози три, наче перли в морі, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Закінчуючи Хто ж потребує слів твоїх? Чи той, що важить хліб і сіль, чи той, що відсотки рахує, чи той, що у безсонну ніч бунтарські зазиви […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Літній вечір Від спеки місто важко дише, й чоло його шорстке й червоне під віялом нічної тиші поволі стигне і холоне. Тремке натхнення віддзвеніло, застигло в мудрій […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Три строфи з записника Мов птах, співає телефонна трубка, мов чорний птах в ліщині срібній дроту. Коли покине друг і зрадить любка, що вибереш: зненавість чи скорботу? О квітко […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Черемховий вірш Вже ніч нагріта п’яним квіттям димиться в черемховій млі, і букви, наче зорі, світять в розкритій книжці на столі. Стіл обростає буйним листям, і разом […]...
- Антонич Богдан-Ігор – De morte IV Про смерть IV Я є спокійний, наче тиша на воді, я маю досить, досить сили, щоб не боятись навіть і тоді, коли загляне в очі […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Мертві авта Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта, червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини, і лиш незнане сонячне ядро […]...
- Антонич Богдан-Ігор – До холодних зір Накрита неба бурим дахом, мов бронза, ніч тьмяніє й стигне. Як вбиті в ніч горючі цвяхи, холонуть зорі в сині криги. Насуплений, їдкий, запеклий заслониш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Батьківщина Жовті косатні цвітуть на мокрих луках, як за днів дитинства, в кучерявій млі. Вилітають ластівками стріли з лука, білі стріли літ. Оси золоті в чарках […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Апокаліпсис Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюети тяжких, прирослих до землі, кам’яностопих тюрем і в’язнів по ночах відвідують коханки і комети, і місяць, мов рудий павук, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ранок юнаків Вилітають – лиш стопи дзвенять, аж майдан задрижав, розспівався. Наче курява, стукіт піднявся, мов туман, коли вітер шугне, буря кроків пливе взапашне, промінливе повітря та […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень молодості Розсунулись, мов карти стіни, угору стеля поплила, і вікна згасли в синій тіні, найближчі речі вкрила мла. Так ява стала сном. Уже не стеля, лиш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Молодий поет Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце туга стукає, мов пугач. Тоді […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Червона китайка Горять, як ватра, забобони віків минулих – снів іскристих. В китайці заходу червоній моєї молодості місто. Лопочуть зорі на тополях, і люди хрестяться з тривоги, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ars poetica II, 4 Мистецтво поезії II, 4 Захоплений дітвак, захоплений красою, один із тих бурлак, які живуть росою. Захоплений до краю, мов барва в рожі згусла. Нічого більш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – З зелених думок одного лиса Я не людина, я рослина, а часом я мале листя, Співало дванадцять дівчаток: ой, стелися, хрещатий барвінку, і сонце в ріці веретеном зеленим крутилось… Написана […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Концерт з Меркурія Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста, в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну. На голови міщан злітають зорі, наче листя, у скорчах болю і […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Руно Поїдемо удвоє по закляте руно. З долоні вітру, що прощався з нами, грудка погаслої зорі упала, мов дарунок. Вперед! Сім миль кохання і остання – […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Шевченко Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі, коли туди відходив, звідкіля немає вороття. За бронзу й мідь тривкіше слово – і як завжди […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Золотоморе Йде дощ малин. Племена бджіл шаліють. Струни світла поторгані. Приїхали посли з золотоморя. Квартет долонь – два спутані акорди. Мряки мітли. В червоний ягід дощ […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дует Поволі повертаємось у землю, як в колиску, вузли зелені зілля в’яжуть нас – два спутані акорди. Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску, музика […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Молитва за душі топільниць Ми – зводники дівчат, коханці перемовні, ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі, за тих, що нас поїли дурманом любовним, за наших жертв молімось, нещасливі […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Два серця У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба. І, відділившись від юрби, загорнемося в […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Балада про тінь капітана Style=”text-align: center;”>Пролог Вітер оре синє море. Корабель гуляє. Чорна галка кличе палко, близько вже земля є. Пісня 1 Як граєш у карти чи з чарки […]...
- Антонич Богдан-Ігор – До нас! Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном. Ти встав, щоб далі ткати, далі прясти турбот, пісень та мрій фантом. (Каштани наче прапори хвилясті). […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ніч на площі Юра Північ чорна, наче вугіль, ходить тінь по площі Юра, в’ються обручами смуги на блискучих сірих мурах. Місяць – таємничий перстень, вправлений у ночі гебан. Будеш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Любов У правилі математичнім світа за дужки викинена невідома, незнаний косинус днів наших літа. В далекій подорожі, навіть вдома дарма шукати слів її німих. Коли здається: […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Епічний вечір Під прапором мідянолистих буків, де сонце покотилось вогняним тарелем, засмаглі хлопці, мов джмелі на луках, гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень. На бурунах трави, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Арктика Комети, що цвітуть хвостами, наче пави, червоні шиби моря в олив’яних рамах, де скелі льодові під снігом кучерявим розсунулись поволі, мов таємна брама. На бурунів […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ранній вітер Крилатий вітер, дужий вітер, що зорі, листя й ластівки несе, сп’яняє серце. Ех, летіти в зелений квітень, в синь пісень! Піднявся день, мов олень з […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень ночі П’яніючи отруйним чадом ночей сріблистих та гірких, дивлюся в місяця свічадо крізь шибу, повну світляних, холодних, синіх і тремких далеких відблисків світів, що, кинуті у […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Подорож літаком Літак, немов змагун, бере розгін, костричить кострубатий, гострий лоб, як віл, вдаряє до повітря стін, іде в повільний гін, пізніш в галоп. Шалений вітер дме […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Тернина Немов метелик полум’яний, на кущ тернини сонце сіло. У твої очі синьо-тьмяні дивлюсь натхненно і несміло. Коли нас ніч розділить сонних, серця заб’ються в нас […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Концерт Горлянки соловейків плещуть, мов гобої, у димі пахощів, в чаду лілейних куряв, аж спів змінився в запах, мов за ворожбою, розплився в квітний пил. Це […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Диво Над ранком. Зорі з вовни мряки, мов злоті гудзики з плаща, відпоре день і сім’ям маку розсипле солов’ям в кущах. В сувоях тиші сплять долини, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Лунатизм Не дивись, не дивись так на мене ти вперто й завзято, перестань, перестань, о молюсь, перестань! О чому, о чому і мене, і тебе, о […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Молитва Навчіть мене, рослини, зросту, буяння, і кипіння, й хмелю. Прасловом, наче зерном простим, хай вцілю в суть, мов птаха трелем. Навчить мене, рослини, тиші, щоб […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дороги Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Бджола Лисніє липовий, липневий липець, липучий і лискучий в білім збанку. В нім розтопились зорі на світанку і пахощі левад, квітчастих китиць. Над озером пахучим, золотавим […]...