Поет Сковорода Григорій

Дізнайся, що називаю щасливим життям. Все облиш і зверни туди своє серце. Всім серцем дотримуйся такого правила: слідкуй за божими словами: О сину мій! Віддай […]

Чим зайнятий тепер твій меткий розум? Де він тепер у тебе блукає? Чого він бажає, чого уникає? Чи діє він впевнено, чи вагається? Якщо він […]

Я радо йду у твій полон, в зіниці звабливі і темні. Із човників твоїх долонь стікає сонця мед на мене. І виростає маєво густе, ростуть […]

Вміння пасти левів досягається наївністю Вона звичайно не ти вона має тіло і тінь Вона не виходила поза обрій як і поза себе Занадто тутейша […]

Дві казки про тебе недавно я вигадав: казку про ніч і казку про перстень. Купальської ночі за жеврієм вигону спорснули з рук мені непещені перса. […]

Панно з очима більшими за айстри Вже й наче осінь осінній настрій вже я лагідний мов щойно з ікони Кучері з позолітки елегійно дзвонять Щоденно […]

Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас, То чому досягає його так мало людей? О, це тому, що їм важко керувати душею, І […]

Танець жаги витинала троїста всоте, в духмяні ложа манила лукава гречка. Медом кохання гусли очі, як соти, і пазух шукали парубки негречно. Екстазу люльку розкурював […]

Коли вона спала я вибудував для неї терем приносив їй страви коли вона спала Звикла до несподіванок як до сходу сонця Вірила в чари крила […]

Раптом та ніч, уповання довгого трунок, задихаюсь і рвусь, як натягнений смик В павутинні панчіх ноги твої, як струни, в білім футлярі скрипка, яка не […]