Оті кити, запеклі самогубці, На берег кинулись з яких причин?.. Старий моряк у корабельній рубці Кректав, оцей готуючи почин: Схопити тросами й назад у воду […]
Микола Руденко – Невчасний сніг
Що скоїлось в природі? Я не міг Вписати це в події пересічні: Десь перед першим травнем випав сніг – Такий, якого не було і в […]
Микола Руденко – Коли відлунює твій кожен крок
Коли відлунює твій кожен крок І щось таємне мариться деревам, Ти чув сріблистий передзвін зірок В морозну ніч у небі кришталевім? Нехай ти сам ідеш, […]
Микола Руденко – За межами двадцятого століття
За межами двадцятого століття, Коли небесного Отця рука З материків повимітає сміття, – До неба звернеться душа людська. Живого Бога – не якісь химери – […]
Микола Руденко – Дороги
Молюся вам, оті дороги, Донецькі, чорні, кам’яні, Що ранили дитячі ноги І лікували у стерні; Отим стежкам, які водили По мінах у ворожий тил, Щоб […]
Вірш Миколи Руденка – Збруцький ідол
1 Коли на мене впав отой удар, В якому я впізнав космічну руку – Найвища благодать, солодкий дар, Що згодом обертається на муку; Коли мене […]
Микола Руденко – Можливо, ти не Пенелопа
Можливо, ти не Пенелопа, Та в цьому небагато зла: Ти не на острові жила – Таке життя, Така Європа. Моє чуття сивоголове Не дбало про […]
Микола Руденко – З-під даху впала призма крижана
З-під даху впала призма крижана – І серце стрепенулося недремне. Чому – не знаю, та несла вона В собі для мене радість нетюремну. Я, мов […]
Микола Руденко – Я нині весь – немов крутий заміс
Я нині весь – немов крутий заміс Із споминів, та сповідей, та сліз. Шаную те і вірю тільки в те, Що у душі Голгофою росте. […]
Микола Руденко – Я важко жив
Я важко жив. Мені було Не до розваг у світі цьому, Де так сплелось добро і зло, Як світло й тьма в відлунні грому. Та […]