Руданський Степан – Козаче-голубче

“Козаче-голубче,
Соколику мій!
Дай білу рученьку,
Зо мною постій!

Най надивлюся,
Слізьми заллюся,
Заким з дороги
Тебе діждуся!”

“Дівчино-рибчино,
Не плач, не ридай!
За мною, молодим,
Ручок не ламай:

Як не загину,
Я не покину,
Я не покину
Любу дівчину”.

“Ой доню Явдоню,
Зіллячко моє!
Чого ж так змарніло
Личенько твоє?”

“Ой мати-мати!
Тяжко вмирати,
Ой а ще важче
Милого ждати!

Давно я, давно я
В милого була,
Вже тая стежка
Зіллям заросла.

Піду я, мати,
Зіллячко рвати,
Зіллячко рвати,
Милого ждати!..

Рвуть зілля дівчата,
Віночки плетуть,
А мої оченьки
Тільки сльози ллють.

Ой зілля-зілля,
Чуже весілля,
А моя мука –
З милим розлука!..”

“Дівчино-рибчино,
Здорова була!
Чи вже ж ти, чи вже ж ти
Мене забула?”

“Я не забула,
Я не забуду,
Любила вірненько,
Любити буду”.

Руданський Степан – Козаче-голубче вірш.