Панно
з очима
більшими
за айстри
Вже й наче
осінь
осінній настрій
вже я
лагідний
мов щойно
з ікони
Кучері з позолітки
елегійно
дзвонять
Щоденно
ходжу
з козубом
на прощу
У лісовика
що з ратицями
грибів
випрошую
Та думаю
як квітку
з городця
вашого
вкрасти
Панно
з очима
більшими
за айстри
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- О панно Інно – Павло Тичина О панно Інно, панно Інно! Я сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотоцінно. Любив? Давно. Цвіли луги… О панно Інно, панно […]...
- Вірш Олександра Олеся – Айстри Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать… І марили айстри в розкішнім […]...
- Калинець Ігор – Три казки Дві казки про тебе недавно я вигадав: казку про ніч і казку про перстень. Купальської ночі за жеврієм вигону спорснули з рук мені непещені перса. […]...
- Калинець Ігор – Палка ніч Танець жаги витинала троїста всоте, в духмяні ложа манила лукава гречка. Медом кохання гусли очі, як соти, і пазух шукали парубки негречно. Екстазу люльку розкурював […]...
- Калинець Ігор – Музика Раптом та ніч, уповання довгого трунок, задихаюсь і рвусь, як натягнений смик В павутинні панчіх ноги твої, як струни, в білім футлярі скрипка, яка не […]...
- Калинець Ігор – Довший час Довший час я не показувався їй на вічі Захований за віями як за густим частоколом Всі десять її пісеньок навчився не мавши слуху Коли вона […]...
- Калинець Ігор – Я радо йду у твій полон Я радо йду у твій полон, в зіниці звабливі і темні. Із човників твоїх долонь стікає сонця мед на мене. І виростає маєво густе, ростуть […]...
- Калинець Ігор – Вміння пасти левів Вміння пасти левів досягається наївністю Вона звичайно не ти вона має тіло і тінь Вона не виходила поза обрій як і поза себе Занадто тутейша […]...
- Калинець Ігор – Коли вона спала Коли вона спала я вибудував для неї терем приносив їй страви коли вона спала Звикла до несподіванок як до сходу сонця Вірила в чари крила […]...
- Володимир Сосюра – Айстри задумані, квіти останнії Айстри задумані, квіти останнії, осені пізньої сльози багрянії… Сумно шепочеться вітер над вами, і обмиває вас небо дощами. Ви як любов, що весни не зазнала […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Корчма Про дівчат і про купців оповідає давня повість. Крилата чарка у руці, жага і трунок гусне в крові. Червінці дзвонять на столі, і місяць – […]...
- Антонич Богдан-Ігор – До весни Весно – слов’янко синьоока, тобі мої пісні складаю! Вода шумить у сто потоках, що з дна сріблистим мохом сяють. Направо льон і льон наліво, дібровою […]...
- Степан Руданський – Мазур у болоті Застряг мазур у болоті, Хуру підпихає Та й до помочі Дороту Святу упрошає: “Свята панно, – каже, – панно! Святая Дорота! Будь ласкава надо мною, […]...
- Дмитро Павличко – “Я прилітав до тебе…” Я прилітав до тебе як бджола до черешні розквітлої я від сяйва й запаху крони твоєї знесилено падав я сліпнув од радості квітучого простору і […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Епічний вечір Під прапором мідянолистих буків, де сонце покотилось вогняним тарелем, засмаглі хлопці, мов джмелі на луках, гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень. На бурунах трави, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Четвертий кут Віра, надія, любов. – ч. 1 О, вічно тужать людські душі, час принесе поразку. Хай нам шепоче янгол в уші нову шовкову казку. Прилине срібний […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Молодий поет Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце туга стукає, мов пугач. Тоді […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ідольські ночі На хмарах відблиск місяця повторений, мов пісня, на хмарі хмара – срібний мур, під муром виють лиси. Від зір, мов струни, шнури листя над землею […]...
- Вірш Тараса Шевченка – Було, роблю що, чи гуляю Було, роблю що, чи гуляю, Чи богу молюся, Усе думаю про його І чогось боюся. Дурна була, молодая,- Я все виглядала, Чи не шле за […]...
- Леся Українка – Конвалія Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, – І їй рука чоловіча Віку вкоротила. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пісня мандрівника Шумить у серці вітер, кров огонь бурлить. О, допекла вже бруків, мурів, цегли гидь! На берег моря туга, в край землі жене, де океан манить […]...
- Микола Вінграновський – Дерева Коли ви, як зелені волейболісти, Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою, Над містами і над країнами, – Я думаю, що ви збожеволіли, І мені […]...
- Максим Рильський – Вже червоніють помідори Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві. Яке там біса горе, Коли серця у нас живі? Високі айстри, небо синє, Твій погляд, милий і […]...
- Вірш Тараса Шевченка – Якось-то йдучи уночі Якось-то йдучи уночі Понад Невою… та, йдучи, Міркую сам-таки з собою: “Якби-то,- думаю,- якби Не похилилися раби… То не стояло б над Невою Оцих осквернених […]...
- Максим Рильський – Запахла осінь в’ялим тютюном Запахла осінь в’ялим тютюном, Та яблуками, та тонким туманом, – І свіжі айстри над піском рум’яним Зорюють за одчиненим вікном. У травах коник, як зелений […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Слово про чорний полк Об слово дзвонить слово – кусні бронзи віщі. – Співаю, не кляну розгромленим полкам, пощербленим рядам, потрощеним когортам! Хвала усім, що з пристрастю цілують сестру […]...
- Вірш Ліни Костенко – Осінній день, осінній день, осінній! Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! – та […]...
- Герасим’юк Василь – Дві афинки Володимирові Вознюку Дві афинки на сигліні… Однині Вони вже є. Чорніють у росі дві афинки на сигліні в долині: в траві, в росі – з […]...
- Павло Глазовий – В кого батько розумніший Сперечаються хлоп’ята, жваві дошкільнята. – А наш татко розумніший за вашого татка! – Чого ж це він розумніший? – Того, що наш татко Грошей вашому […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Бронзові м’язи Збірка “Привітання життя” (1931) Пісня змагунів Сонце любимо та спорт, Наша пісня складена в мажорній гамі, перегонів любимо бурхливий гамір, просто й без хитання в […]...
- Лист Лесі Українки до І. Я. Франка (23.10.1893 р.) 11 (23) жовтня 1893 р. Колодяжне 11/X 1893, Колодяжне Високоповажний пане! Дуже я рада, що довідалася з Вашого листа до мами Вашої адреси, а то […]...
- Семенко Михайль – Протока Берінга Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку, Бо будете падати там в істерику, Бо серце моє, найсвятішу муз’ику, – Нерозважному крику Я присвячую зараз. […]...
- Леся Українка – Королівна – Королівно, ясна панно, ви себе навік згубили! Що з’єднало вас зо мною, вбогим лицарем без спадку? – Мій лицарю, любий пане, се мені гірка […]...
- Агатангел Кримський – З гайневих пісень Я квітку кохаю. Котрую ж – не знаю І гину з нуди. Побачу цвіточок, дивлюся в віночок. Щоб серце знайти. Все пахне, розквітло… Вечірнеє світло… […]...
- Ольжич Олег – Порцеляна До дзвінкого водограю З шумом балю в голові Я збігаю по терасах, По розсипаній жорстві. Пруг оранжевого світла На каміння ліг і щез, Наче хвиля, […]...
- Сингаївський Микола – Глухівські дзвони У Глухові у городі во всі дзвони дзвонять. З народної думи А дзвонили ж – Чулося і в небі, Голосом стрясались небеса. Зорі сипались, як […]...
- Руданський Степан – Ігор – князь сіверський 1 Чи ж не гоже ж то нам буде Словом давнім, брате, Словом трудних оповідок Пісню надпочати, Пісню тому Ігореві, Святослава сину, Що водив колись […]...
- Павло Мовчан – “Кожного дня шукаю-відшукую…” Кожного дня шукаю-відшукую форму для дерева, форму для квітки: крона роздмухана вітром, бджілка запліднює квітку. Те і не те джерело, що виходить з-під кореня. Слово […]...
- Борис Грінченко – Я кохаю ті хмари похмурі Я кохаю ті хмари похмурі, Що під час велетенської бурі Як озвуться, то слово їх – грім, А ударять – перуном палким,- І здригнеться земля […]...
- Павло Мовчан – Зимова дорога Прозор’ям пойнята долина, а де джерела дзвонять радість, – сніг, наче пера соколині, лежав розметаний в безладді. І білість бралася сумлінням від суцвіті, що тліла […]...