Іван Франко – “Ужас на Русі”

Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату!
Світ вже кінчиться! Вже буря гуде!
Чув ти? На нашу нещасную хату,
Кажуть, страшенная змора іде.
Десь проявились якісь нігілісти –
Кажуть, що се людоїди, хотять
Русь нашу, матінку, з кашею з’їсти,
Перевернути теперішній лад.
Все перевернуть униз головами:
Учні професора стануть навчать,
А як азбуки не вміє – різками,
Як він їх нині, будуть його прать.
Вірні тоді парастас будуть править,
Але поклони піп битиме сам;
Купчик над склепом сей напис поставить:
“Хто дасть найменше, товар йому дам”.
Суд буде також для них відповідний:
Неук судитиме вчених панів.
Хто вкрав, а хитро – той вийде свобідний,
В цюпу – хто вкрасти хотів, а не вмів.
Красти, ошукувать всім буде вільно,
Чесний заробок – отсе буде встид,
Злодія зловиш в коморі – постій-но!
Злодій тебе до уряду тащить.
Не хлоп державі з кровавого поту
Буде, як досі, податки зносить,
Але держава за хлопську роботу
Премії буде рік-річно платить.
Волі назадники стеклі запрагнуть,
А ліберали її прокленуть,
Взад поступовці, мов раки, потягнуть.
Прямо вперед невидющі підуть.
Вівці муть, кумочку, пастиря пасти,
Яйця муть, кумочку, курку учить;
Люди легальні муть грабити й красти,
Чесних почнуть злодіяки тіснить.
Горе, сусідо! Ой лихо нам, свату!
Світ вже валиться! Тріщать вже стовпи!
Треба покинуть і жінку і хату
Та вандрувать на кубанські степи.

14 декабря 1880

Іван Франко – Автограф № 214

Ой, зле, сусіде! Лихо нам, свату!
Тяжко на світі дихати вже!
Чув ти? На нашу бідную хату,
Кажуть, страшная змора іде!
Десь появились злі нігілісти…
Кажуть, неначе вни-то хотять
Русь нашу матір з кашею з’їсти,
Перевернути весь старий лад!
Все-ді поставлять горі ногами:
Хлопці будуть-ді вчителя вчить,
А як не вміє, далі різками,
Як він їх досі, стануть лупить.
Парафіяни службу муть правити,
Піп буде бити поклони сам,
А зате мусить церков поставити
І ще довкола звести паркан.
Також податки буде платити
Не хлоп державі, але вона
Хлопові, – має всіх си живити,
Сіять, орати й жати сама.
В суді засядуть хлопи й міщани,
Тії судити стануть панів;
Не арештантів поліціяни,
Муть пильнувати, так як велів
Досі закон наш, но арештанти
Поліціянів! Злодій краде,
А як властивець зловить го, – stante
Pede в арешт го злодій веде.

Іван Франко – Автограф № 548

Лихо, сусіде, ой горе нам, свату!
Тяжко на світі прожити буде!
Чув ти? На нашу нещасную хату,
Кажуть, страшенна помора іде.
Десь появились якісь нігілісти, –
Кажуть, що се людоїди, хотять
Русь нашу матінку з кашею з’їсти,
Перевернути теперішній лад.
Все-ді поставлять долі головами:
Хлопці будуть тоді вчителя вчить,
А як не вміє азбуки, різками.
Як він їх досі, будуть го лупить.
Люди тоді парастас будуть правити,
Але поклони піп битиме сам,
А зате сам мусить церков поставити.
І коло неї зробити паркан.
В суді засядуть хлопи і міщани,
Щоб адвокатів судити й панів;
Хто вкрав, а хитро, той вільний остане,
В цюпу, хто вкрасти хотів, а не вмів.
Не хлоп державі податки платитиме,
З грунту, і хати, й усього добра,
Але хлопів всіх держава живитиме,
А газдівство їх обійме сама.
Голі пройдисвіти банк закладатимуть.
Щоб багачам дозичати гроша;
З голоду бідні утішно вмиратимуть,
Щоб була сита по смерті душа.
Волі назадники встеклі забагнуть,
А ліберали її прокленуть,
Взад поступовці, мов раки потягнуть,
Прямо наперед сліпії підуть.
Вівці муть, кумочку, пастиря пасти,
Яйця муть, кумочку, курку учить,
Люди легальні муть грабити й красти,
Чесних будуть злодіяки судить.
Горе, сусідо, о лихо нам, свату!
Жий в такім світі, і стій, і терпи!..
Радше покинути жінку і хату
І вандрувать на кубанські степи!

Іван Франко – “Ужас на Русі” вірш.