Іван Франко – “Ви плакали фальшивими сльозами…”

Ви плакали фальшивими сльозами
Над моєю недолею, жаліли
Мене, махали жалісно руками,
Та помогти мені не вміли й не хотіли.
“Жаль бідного! З дороги марно збився
І згиб! Ми се згори вже добре знали!
Дурний був, за пусту роботу, бач, вчепився.
І ось куди його фантазії загнали!”
А другі, ще милосердніші, бистро
Здвигаючи плечима, промовляли:
“Ось до чого веде погане товариство,
Сліпая віра в мрії-ідеали!”
Пожалували всі мене, а далі
Пішли – хто на обід, хто в карти грати,
А хто судить запертих в криміналі,
А я лишивсь під тином умирати.

31 мая 1880

Іван Франко – “Вни плакали фальшивими сльозами…”

Вни плакали фальшивими сльозами
Над моєю недолею, жаліли
Мене, махали надо мнов руками,
Но помочи мені не думали й не хтіли.
“Жаль бідака! З дороги марно збився
І згинув, ми то наперед сказали,
Що згине! Дурень, за пусту вчепився
Роботу, й ось де го фантазії загнали!”
А, другі, ще милосердніші, сумно
Покивуючи головами, кажуть:
“Підмовили злі люди, вгнали в трумну
Та й кинули. Ну, вже як ті обв’яжуть
Кого в свої прокляті пута, тому
Не випутатись! Жаль отсього, щирий
Був чоловік, лиш то зблудив, що злому
Товариству так насліпо увірив”.
Пожалували всі мене, а далі
Пішли – хто на обід, хто в карти грати,
А хто судить запертих в криміналі, –
А я лишивсь під тином умирати.

31/V



Іван Франко – “Ви плакали фальшивими сльозами…” вірш.