Антонич Богдан-Ігор – Світанок

Схожі вірші:

1. Антонич Богдан-Ігор – Мій давній голос Палкий, нічим незаспокійний, ловлю слова, мов барвні скельця. Як же ж я терня туги рвійне з корінням вирву з штольні серця? Терпке похмілля свіжих ранків […]...
2. Антонич Богдан-Ігор – Елегія про співучі двері Співучі двері, сивий явір, старий, мальований поріг. Так залишилися в уяві місця дитячих днів моїх, так доховала пам’ять хлопця затьмарені вже образи, такий обмежений став […]...
3. Антонич Богдан-Ігор – Гірке вино Мої дні жорстокі та холодні полину навіяли в пісні, потонули обрії в безодні чорної весни. Знов підказує мені до вуха слів спокуслива, похмільна їдь, що […]...
4. Антонич Богдан-Ігор – Черемхи Мов свічка, куриться черемха в побожній вечора руці. Вертаються з вечірні лемки, до хат задумано йдучи. Моя країно верховинна, – ні, не забуть твоїх черемх, […]...
5. Антонич Богдан-Ігор – Захід Над лугом хмари кучеряві, як вівці, що пасе їх місяць. Ростуть дівчата, наче трави, на втіху хлопцям і гульвісам. Воли рогами сонце колють, аж з […]...
6. Антонич Богдан-Ігор – Марнотратний гімн І зір розтратниця – зла ніч і день сліпучий розтратно твореним і нищеним багатством… Чергою явищ неповторних в світу кручі зростання й проминання сплетені суцільно. […]...
7. Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень пісні Я маю дім, при домі сад, ліричні яблуні у ньому. Мов свіже молоко – роса, розваги мед мені палкому. Мов капелюх, квітчастий дах, і дім […]...
8. Антонич Богдан-Ігор – Запрошення Вже спалюється день на вугіль ночі, росою вечір трави з попелу полоще, і ляк, мов свердел, твоє серце точіть, і місяць тіні згублені полошить. Самітний […]...
9. Антонич Богдан-Ігор – Привітання життя І день і вік однаково минають. Не задержать нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить, і перша в другій спить, обі у третій, та, […]...
10. Антонич Богдан-Ігор – Мертві авта Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта, червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини, і лиш незнане сонячне ядро […]...
11. Антонич Богдан-Ігор – Тюльпани Червоне золото тюльпанів на сірім сонці – танці з лика і механічний сад мелодій, де в чорних дисках спить музика. Металу в’язень – людський голос […]...
12. Антонич Богдан-Ігор – Дві глави з літургії кохання 1 Твій усміх має спокій квіту, бо суть тобі дана й відкрита: цвісти й горіти, в пустку світу з красою йти, щоб краще жити. Щоб […]...
13. Антонич Богдан-Ігор – Дзвінкова пані В’їжджає віз на третю греблю ночі. Хто нас, вітре, кличе? Чи скоро вийде нам назустріч білий схід, мов олень з бору? І ти для мене […]...
14. Антонич Богдан-Ігор – Схід сонця Страшне вино ночей доспілих по вінця в черепі хлюпоче. Буджуся сонний, неспокійний, і місяць чавить мої очі. Та раптом чую: вище, тонше, стрункіше дзвонить ясна […]...
15. Антонич Богдан-Ігор – Назавжди Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка, і тінь замазує панни, мов образи затерті. У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись об край вікна […]...
16. Антонич Богдан-Ігор – Ніч на площі Юра Північ чорна, наче вугіль, ходить тінь по площі Юра, в’ються обручами смуги на блискучих сірих мурах. Місяць – таємничий перстень, вправлений у ночі гебан. Будеш […]...
17. Антонич Богдан-Ігор – Дно тиші Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; лящить у вухах сон – зім’ята та подерта […]...
18. Антонич Богдан-Ігор – Вільхи Весна на вільхах палить ладан, і пахне ранків холод синій. Зелений кодекс квітня влада для карасів напише й линів. До ставу, що закрився гаєм, ідуть […]...
19. Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень молодості Розсунулись, мов карти стіни, угору стеля поплила, і вікна згасли в синій тіні, найближчі речі вкрила мла. Так ява стала сном. Уже не стеля, лиш […]...
20. Антонич Богдан-Ігор – Гірка ніч Заснули люди в чорнім місті, під ковдрами леліють сни. Твоєї мрії не помістить цей світ безкраїй та тісний. Замовкли голоси охриплі, і спокій крила розпина, […]...
21. Антонич Богдан-Ігор – Ars poetica II, 4 Мистецтво поезії II, 4 Захоплений дітвак, захоплений красою, один із тих бурлак, які живуть росою. Захоплений до краю, мов барва в рожі згусла. Нічого більш […]...
22. Антонич Богдан-Ігор – Зриви й крила Збірка “Привітання життя”(1931) Ожереди І шепотом по полі рознеслося: на обрій, мов на терези ваги, хтось в огрядні, пузаті клав стоги набрякле борошном, товсте колосся. […]...
23. Антонич Богдан-Ігор – Поетова весна Ну що ж, поете безіменних мрій? В твоїй чернетці пишних віршів рій дзвінкими римами впиває, як вино. Ти крізь вікно у далечінь глядиш: виприскують сріблясті […]...
24. Антонич Богдан-Ігор – Екстатичний восьмистроф Шумлять у скринях зеленаві зерна льону, масний і теплий пил вирує у олійнях. Щораз в корявих липах спалахне прокльоном душа зелена, гнівна і незаспокійна. Черві […]...
25. Антонич Богдан-Ігор – Amen Амінь Закінчений концерт, лиш відгомін – омана. Кінець усього – смерть, таємна і незнана. І радісне й сумне минає, мов примара. Вже Бог кладе мене, […]...
26. Василь Стус – Світанок у лісі Щось бризнуло попереду, Наринуло і вдарило У груди подорожнього. Заледве голубим струмком Бринів поранок між дерев, А зараз повінь зринула І ліс заворожила. І солов’ї, […]...
27. Антонич Богдан-Ігор – Тюльпани два Тюльпани два, мов ти зо мною, на двох краях життя пустелі даремне кличуть, лиш водою йдуть світла золоті тунелі. Червоне полум’я двох квітів крізь сіру […]...
28. Антонич Богдан-Ігор – До музи 1 Навіщо ти прийшла до мене й застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене, а думка з ним водно. Навіщо ти прийшла до мене, веселкою […]...
29. Антонич Богдан-Ігор – Лещетарі На кичери, гори, ліси, мілкого срібла басейни – навпрошки, навскоки, навкоси, навпрямки, навперейми! Вітер гір, мов холодна вода, вимиє нам легені. Морозу сила молода висталить […]...
30. Антонич Богдан-Ігор – Ярмарок Мій брат – кравець хлоп’ячих мрій, зішив з землею небо. Горять хустки у крамарів, немов стобарвний гребінь. Співають теслі, бубни б’ють. Розкрию таємницю: червоне сонце […]...
31. Антонич Богдан-Ігор – Проповідь до риб До карасів, до коропів і до дельфінів, до всіх братів з солодких і солоних вод: – Ви не давайте нам ікри ані фішбінів, ми прагнем […]...
32. Антонич Богдан-Ігор – Дахи Оте село у вільхах і ліщині, де на дахах червона черепиця, загорнеш, наче в плахту, в небо синє та молодість загорнеш в таємницю. Калинову чи […]...
33. Антонич Богдан-Ігор – Вишні Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й […]...
34. Антонич Богдан-Ігор – Буря Надходить буря. Сиві вільхи в тривозі туляться до себе. Щоб відідхнути, просить пільги, хоч на хвилину, в багрі небо. Мов стовп, піднявся вихор тричі, і […]...
35. Антонич Богдан-Ігор – Смерть Гете Відчини, мій Фрідріху, вікно, хай погляну на широкий світ. Бачу чорне незбагненне дно, а над ним золототканну сіть. Привиди кружляють наді мною, постаті, що їх […]...
36. Антонич Богдан-Ігор – Весна Росте Антонич і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, весно, не тривож! Хто стовк, […]...
37. Антонич Богдан-Ігор – Арктика Комети, що цвітуть хвостами, наче пави, червоні шиби моря в олив’яних рамах, де скелі льодові під снігом кучерявим розсунулись поволі, мов таємна брама. На бурунів […]...
38. Антонич Богдан-Ігор – Уривок Боюсь згасити світло лампи, бо може стати ще страшніш, і ніч, розкладена на ямби, у серце вбилась, наче ніж. Ніяк заснути! Кличуть півні, годинник б’є, […]...
39. Антонич Богдан-Ігор – Слово про чорний полк Об слово дзвонить слово – кусні бронзи віщі. – Співаю, не кляну розгромленим полкам, пощербленим рядам, потрощеним когортам! Хвала усім, що з пристрастю цілують сестру […]...
40. Антонич Богдан-Ігор – Похмурий гімн Похилі чола, похмурі очі, розпука гола, мов свердлом, точить. Тривожний голос шепоче стиха, та зір навколо шукає лиха. Тривожні очі: німим що буде? І серед […]...