Вірш Тараса Шевченка – Подражаніє Едуарду Сові

Посаджу коло хатини
На вспомин дружині
І яблуньку, і грушеньку,
На вспомин єдиній!

Бог дасть, виростуть. Дружина
Під древами тими
Сяде собі в холодочку
З дітками малими.

А я буду груші рвати,
Діткам подавати…
З дружиною єдиною
Тихо розмовляти:

“Тойді, серце, як бралися,
Сі древа садив я…
Щасливий я!” – “І я, друже,
З тобою щаслива!”

19 ноября [1859], С.-Петербург


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірш Тараса Шевченка – Подражаніє Едуарду Сові вірш.