Вірш Тараса Шевченка – Не тополю високую

Не тополю високую
Вітер нагинає,
Дівчинонька одинока
Долю зневажає:
“Бодай тобі, доле,
У морі втопитись,
Що не даєш мені й досі
Ні з ким полюбитись.
Як дівчата цілуються,
Як їх обнімають
І що тойді їм діється –
Я й досі не знаю.
І не знатиму. Ой мамо,
Страшно дівувати,
Увесь вік свій дівувати,
Ні з ким не кохатись”.

[Друга половина 1848, Косарал]



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірш Тараса Шевченка – Не тополю високую вірш.