Хмари повстяні, немов кирея,
На дахи лягли, на димарі.
Ніч, і дощ, і вулиця – над нею
В далечінь простують ліхтарі.
Ніч страшна, як перша ніч потопу.
В темнім небі чорні корогви,
Готика слов’янської Європи,
Празькі замки, краківські церкви.
В темнім небі, наче на театрі,
Сунуть із безодні, із глибин
Обриси Карпат, Високі Татри,
Чеські села, київські горби.
І до ранку в темряві, в пустелі,
В атомовім сяйві блискавиць
Молиться сусідка із готелю
Сива католичка з Катовиць.
Борони солдатів, мати божа,
Всі ж бо кревні, всі вони сини.
Від докорів і від куль ворожих,
І вночі від марень борони!
1968
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Леонід Кисельов – Не дайте, щоб заснула край коня Ой впилася, моя матінко, від ножа, А заснула, моя матінко, край коня. Пісня Не дайте, щоб заснула край коня, То наша мати. Іншої не буде. […]...
- Леонід Кисельов – Так, вона залізна Так, вона залізна, наше слово – криця, Гучнодзвонна мідь. Над життя і згубу у космічнім віці Вічністю бринить. Та коли покличе й блискавкою блисне В […]...
- Леонід Кисельов – Катерина Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все […]...
- Леонід Кисельов – Дударик Коли б тобі горенько та печаль, То ти б вийшов на вулицю та й кричав. Пісня. Голосять баби на згарищах, На труну сльозами ллють. А […]...
- Леонід Кисельов – Панове Панове, в мене маленьке прохання. Тобто це велике прохання, Маленьке ж у тому розумінні, Що неважко виконати його. Отже, в мене маленьке прохання: Я прошу […]...
- Леонід Кисельов – Цигарочка Закурю ото цигарочку Болгарського тютюну. А сини мої, шинкарочко, Загинули у війну. То налляй мені ще чарочку Угорського вина. А сини мої, шинкарочко, Загинули. Нема. […]...
- Леонід Кисельов – Осінь Така золота, що нема зупину. Така буйна – нема вороття. В останніх коників, що завтра загинуть. Вчуся ставленню до життя. 1968...
- Леонід Кисельов – Заспівайте Заспівайте, сестро, заспівайте Про своє кохання безталанне, Бо в піснях кохання нещасливе – Нащо і співать, як не журна? В хаті тепло, а на дворі […]...
- Леонід Кисельов – Вандея Хай Париж вигукує ідеї, Хай п’яніє від повстанчих мас – Вже селянська лагідна Вандея Ніж гострить і вдарить в слушний час. Ой, дарма кричать вони […]...
- Леонід Кисельов – Додому Шкода Москви. Вже наче відійшов Від сподівань і пристрастей Арбату І паху бурштинової гербати У мареві тих марень, тих розмов. Додому час. До міста всіх […]...
- Леонід Кисельов – Похорон Офелії Вулиця довга, немов життя моє. Ридання оркестру і рип чобіт. Попереду цвинтар хрести заламує, Обабіч городи, паркани, дріт. Зима, і вулиця снігом всипана, Провулки чорні […]...
- Леонід Кисельов – Тато оповідають Я в село приїхав дурний. Бригадир загадає копать траншеї. а ввечері поперек ниє страшенно. чвалиш додому вже сам не свій. А мій господар тягне з […]...
- Леонід Кисельов – Ти полинеш сиза Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, мов по линві, бгаючи мій страх. Питиму розлуку, як […]...
- Леонід Кисельов – Мій щур такий любесенький Мій щур такий любесенький, Любесенький, дурнесенький, Співає у норі. Ніякої мелодії, Лише коти-добродії Біжать на те “крі-крі”. 1967...
- Леонід Кисельов – Не йму віри політикам Не йму віри політикам, Ані тим, що підтримують існуючі суспільні лади, Ані тим, що базікають про нові І нишком колючий дріт припасають Для своїх кібернетичних […]...
- Леонід Кисельов – Як у нашому селі Як у нашому селі Кращі в світі ковалі. Що майстри вже, то майстри: Ремонтують трактори, Лагодять поїльні, А ще на дозвіллі Івану Безрукому Викували залізну […]...
- Леонід Кисельов – Смерть ланкової Вмирає жінка. Голова її горда Вже осипається зимнім цвітом. Ще й коса золота, як той гострий орден, Що понесуть за нею на цвинтар. Вже безносу […]...
- Леонід Кисельов – Земля така гаряча А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня. Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте журавля! Притне його до себе […]...
- Леонід Кисельов – Відлине день без’язикий Відлине день без’язикий І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!”. Затулити вуха. Заплющити очі. А втім не варто, бо я […]...
- Леонід Кисельов – В камені, в дереві, на папері В камені, в дереві, на папері, У бронзі, в мармурі, в небутті… А вже на крицевій небесній сфері Літавці карбують його путі. На ритинах, на […]...
- Леонід Кисельов – Згадаєш їжака, що я приніс Згадаєш їжака, що я приніс, І як вночі він бігав по кімнаті. А вже роки убогі і багаті, Як сніг січневий, промайнуть навкіс. Забудь ім’я, […]...
- Леонід Кисельов – І мати молода, і сонце юне І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля. В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. Прислухаюсь – співає колискову, Не […]...
- Леонід Кисельов – Я ніхто для тебе, як Улліс Я ніхто для тебе, як Улліс – Пам’ятаєш – в давнім грецькім міті, Шерхлими вустами непомітно До її волосся доторкнись. Я ніхто для тебе. І […]...
- Леонід Кисельов – Вона приходила щоранку Вона приходила щоранку, І нам спочатку говорили, Що то звичайна баба-бранка І поспіша до породіллі. Вона приходила щоранку, І ми спочатку уявляли, Що то була […]...
- Леонід Кисельов – В зорянім серпневім павутинні В зорянім серпневім павутинні Нап’яли блискуче полотно. Просто неба, у дворі правління Леніна показує кіно. Чорно-білий фільм, але багряні Юрми, революція і рік. І до […]...
- Леонід Кисельов – Стати б хоч на менти лічені Стати б хоч на менти лічені Характерником мені – Подарую кожній дівчині Лицаря на коні. А тоді ще дати мусив би, Щоб раділи всі живі, […]...
- Леонід Кисельов – Тільки двічі живемо Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в другий раз, В світі чорнім […]...
- Леонід Кисельов – Він був як полум’я. Його рядки Він був як полум’я. Його рядки – Дзвінкі і небезпечні, наче криця, Переживуть і жито, і пшеницю, І хліб, і сіль, і війни, і віки. […]...
- Леонід Кисельов – З листа Джонатана Яреми Свіфта Я не хочу лежати в цій рабській землі, Радше спатиму в лондонській твані! Чи ж повірю, що тут, в світанковій імлі, Не розтане мій подих […]...
- Леонід Кисельов – Завтра буде світ такий, як завше Завтра буде світ такий, як завше, – Білий, жовтий, трохи вороний. І зависне небо. наче зашморг. Як і має бути восени. Сон, мов смерть, настигне […]...
- Леонід Кисельов – На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, як химернії квіти, На терасах дерев, На терезах дерев. На терезах […]...
- Леонід Кисельов – Рано ще, рано Рано ще, рано. Ще і мати не вставали І до мене не гукали: Вставай, сину! Ще і батько не вставали І до мене не гукали: […]...
- Герасим’юк Василь – В якім одінні ти зійшла на кручу? В якім одінні ти зійшла на кручу? Я бачу тільки музику в імлі. Я чую тільки тишу неминучу, заховану, як церква у золі. Звучати мусять […]...
- Леся Українка – Веснянка (Сестрі Олесі) Як яснеє сонце Закине свій промінь ясний До тебе в віконце, – Озвись на привіт весняний. Олесю, серденько, Співай веселенько! Весняного ранку Співай, […]...
- Василь Стус – Тато молиться богу Тато молиться богу, тужить мама. Сестра уникає порогу, хоч вернутись пора. Уникає – радiє, повертає – мовчить. Повечiр’я ще тлiє, iще хвiртка рипить. iще видно […]...
- Олена Теліга – Ніч була розбурхана та тьмяна Ніч була розбурхана та тьмяна, Вітер грав і рвав пом’яті струни, Я пила самітньо аж до рана Темну розпач – найгіркіший трунок. А під ранок, […]...
- Микола Вінграновський – Темніє вечір, вівці і горби Темніє вечір, вівці і горби, Погуцали під гору дві смереки, Боками світять хмари і гриби, І світить Шлях, що із Варяг у Греки… Поворухнися, дощику, […]...
- Семенко Михайль – Метелик Я мов метелик я білий білий Як він химерний як він несмілий Літаю біло у білім сяйві Лечу для лету летить у рай він У […]...
- Микола Вінграновський – У ластівки – ластівенятко У ластівки – ластівенятко. В шовковиці – шовковенятко. В гаю у стежки – стеженятко. У хмари в небі – хмаренятко. В зорі над садом – […]...
- Ольжич Олег – Давнім трунком, терпкістю Каяли Давнім трунком, терпкістю Каяли Ці – і кров, і смерть. Небо – княжі київські емалі. Небо знову – твердь. Знов не вгору несміливим зором – […]...