Вірш Тараса Шевченка – Колись дурною головою

Колись дурною головою
Я думав: “Горенько зо мною!
Як доведеться в світі жить?
Людей і господа хвалить?
В багні колодою гнилою
Валятись, старітися, гнить.
Умерти й сліду не покинуть
На обікраденій землі…
О горе! горенько мені!
І де я в світі заховаюсь?
Щодень пілати розпинають,
Морозять, шкварять на огні!”

21 іюля [1859], Черкаси



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірш Тараса Шевченка – Колись дурною головою вірш.