Василь Стус – Їх було двоє – прибиральниця i двiрник

Їх було двоє – прибиральниця i двiрник.
Вони сидiли на Володимирськiй гiрцi –
там, де видно увесь Труханiв острiв,
Дарницю i навiть поближнi трамваї,
i жваво обговорювали замацану статтю
“Як ми готуємо пленум райкому”.
Мiж ними спалахнула жвава дискусiя,
в якому районi мiста
пленуми провадяться найкраще.
Двiрник був настирливий,
але прибиральниця не здавалась :
по пам’ятi вона цитувала Брежнєва.
Докази її, майже незаперечливi,
таки справляли враження,
бо двiрник, скiльки не опирався,
мусив був здатися.
З кишенi вiн дiстав
загорнений у газету снiданок –
цибулю, хлiб, кусень сала й пляшку води,
щедро розполовинив,
вiддавши їй бiльшу частину
хлiба, цибулi i навiть сала.
Поївши i попивши,
прибиральниця дiстала з-за пазухи
зашмарованого вузлика,
висипала в жменю дрiб’язок,
пiднесла до очей
i стала пiдраховувати навпомац.
Напевно, вона збиралася
розрахуватися за снiданок,
але двiрник зробив королiвський жест:
мовляв, не треба платнi,
сьогоднi вiн частує.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Василь Стус – Їх було двоє – прибиральниця i двiрник вірш.