Василь Стус – Вертання

Схожі вірші:

1. Василь Стус – Костомаров у Саратові Але що ж робити живій душі у цій державі смерті? В. Мисик I За роком рік росте твоя тюрма, за роком рік підмур’я в землю […]...
2. Василь Стус – Досить крові – Досить крові,- продекламував кат, коли ніж, загнаний мені поміж ребер, стримів у спині. А я подумав, скулившись весь од болю: що як він захоче […]...
3. Василь Стус – Уже Софія відструменіла Уже Софія відструменіла, відмерехтіла бузковим гроном. Ти йшла до мене, але не встигла за першим зойком, за першим громом. Немов почвара в пекельнім колі, довкола […]...
4. Василь Стус – Я блукав містом своєї юності Я блукав містом своєї юності, марно відшукуючи в нових кварталах вчорашні споруди, сквери, стежки, знайому ліпку на фронтонах будинків – географія втрачена. Місто покращало й […]...
5. Василь Стус – Вже цілий тиждень обживаю хату Вже цілий тиждень обживаю хату. Здається, і навикнути б пора. Стілець і ліжко, вільних три квадрати, що сповнені цілющого добра небес просвітлих. Сонця синє груддя […]...
6. Василь Стус – Пам’яті А. Г Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай. У бiлiй стужi сонце України. А ти шукай – червону тiнь калини на чорних водах – тiнь її шукай, […]...
7. Василь Стус – Вечірній сон Вечірній сон. I спогади. I дощ колише світ розпуклого ясмину. Бездомний вітер. Спи, маленький сину, спи, сину мій маленький, коли хоч. Немає мами нашої давно […]...
8. Василь Стус – Менi здається, що живу не я Менi здається, що живу не я, а iнший хтось живе за мене в свiтi в моїй подобi. Нi очей, нi вух, Нi рук, нi нiг, […]...
9. Василь Стус – Зазираю в завтра Зазираю в завтра – тьма і тьмуща тьма. I тьмуща тьма. I тьмуща тьма. Тільки чорна водь. I чорна пуща. А твого Святошина – нема. […]...
10. Василь Стус – То все не так. Бо ти не ти То все не так. Бо ти не ти, I не живий. А тільки згадка минулих літ. Черед мости віків блага маленька кладка. А небо корчиться […]...
11. Василь Стус – В мені уже народжується бог В мені уже народжується бог, і напівпам’ятний, напівзабутий, немов і не в мені, а скраю смерті, куди живому зась – мій внук і прадід – […]...
12. Василь Стус – Як страшно відкриватися добру Як страшно відкриватися добру. Як страшно зізнаватись, що людина Iще не вмерла в нас. Як страшно ждати, коли вона захована помре у темряві, щоб нишком […]...
13. Василь Стус – Чого ти ждеш? Чого ти ждеш? Скажи – чого ти ждеш? Кого ти виглядаєш з-перед світу? Кого ти сподіваєшся зустріти, а най і стрінеш – віри не доймеш? […]...
14. Василь Стус – День величався і пишався День величався і пишався. Ми ж, двоє піших пішаниць, упали в небо горілиць, а світ, немов горіх, розпався. I вже ні неба, ні землі – […]...
15. Василь Стус – Пірнаю в ночі, наче в сни Пірнаю в ночі, наче в сни, до ранку не прочахну. А три весни, як три стіни, пополотніли з жаху. Ще видиться: тонка сосна пірнути в […]...
16. Василь Стус – Дума Сковороди Блакитний світ – як блекота, Блакитний світ – звечірнів. З тобою ж – тільки той і та, і тільки те, що вірне. Чи йми їм […]...
17. Василь Стус – Націлений у небо обеліск Націлений у небо обеліск, вода, як вічність, літепло струмує, старий ясмин – оцвіттям весь німує, а віддалі – німує чорний ліс, а навпіл зламаний іржавий […]...
18. Василь Стус – Коли на землю спадає тиша Коли на землю спадає тиша, коли приморські кручі затушовує ніч глуха, Коли близ берега тільки світло берегового крейсера та жовчні очі чужих безсонь – одне […]...
19. Василь Стус – Даруйте радощі мої Даруйте радощі мої і клопоти мої – нещастя й радощі мої – весняні ручаї. Просвітле небо аж кипить, просвітле – аж кипить. Блажен, хто не […]...
20. Василь Стус – Вдасться чи ні Вдасться чи ні сього разу повернутись додому? Вдасться чи ні? Cтарий терикон шахти 10-біс, де ти в дитинстві збирав вугілля, обріс чотирма новими. I де […]...
21. Мозолевський Борис – Осінні сосни Пройдемося до кемпінгу – І скінчено, і все. А явори пікетами Виходять до шосе. І сосни у Святошині, Від сонця голубі, Пливуть назустріч осені, Вклоняючись […]...
22. Вірш Василя Голобородька – Ти живеш у далекому білому місті Ти живеш у далекому білому місті, на високому поверсі, твій будинок примітний : там неоновий напис холодним світлом видніється вдень чіткими літерами з газети, вночі […]...
23. Василь Стус – Мумiя 1 Голова його заполонена спогадами. (Вiчне перемелювання однiєї iстини: гримаси пiдлостi, пiдлiсть пiдлостi, пiдлiсть пiдлостi пiдлостi). Хтиво показує старечим ротом : те, що було 1968 […]...
24. Василь Стус – Вiдлюбилося Вiдлюбилося. Вiдвiрилося. Вiдпраглося. День врiвноважений, як вичовганий валун. Поступово перетворюєшся на власний архiв, дорогий, мов померлий родич. Нiчний ставок попiд соснами, книги, самота – бiльше […]...
25. Василь Стус – Вперіодрозгорнутогобудівни Вперіодрозгорнутогобудівни цтвакомунізмунавсьомуфронті я вийшов уранці за ворота – бачу: крізь штахетини коза пробує дістати цибулю з палісадника (у цибулі багато вітамінів отож її садять замість […]...
26. Василь Стус – Виховання Подолай себе, грішнику, Правили вихователі, Шмагаючи йому спину канчуками I бідолашний не витримав добре натужився і посунувся з себе поминаючи грішну плоть Відбігши на кількадесят […]...
27. Василь Стус – Надворі дощ? – Надворі дощ? – я запитав – А так, на небі ні хмарини I сльози на очах дружини від сподівань і від ослав – А […]...
28. Василь Стус – Пам’ятi М. К. Зерова Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром, стрiчай, товаришу Хароне, з лихом i з добром. Колеса б’ють, колеса б’ють, кудись торують путь, уже й додому […]...
29. Василь Стус – Мертвий сон Мертвий сон галактик як не здушить нас, Спати, спати, спати, бо минувся час. Ніч блукає глупа у глухім степу. Хто там світ протупав – тупу-тупу-ту. […]...
30. Василь Стус – Перевиховання Пан-отця обернули на войовничого атеїста Спочатку він опирався: як це пройти до самого краю свого тіла аби увійти в антисебе? Все одно, що бути розстріляним […]...
31. Василь Стус – Марко Безсмертний Напередодні всенародного свята покинувши могилу, Марко виграбався на світ, розрівняв землю, щоб ніхто не помітив утечі, зайшов до найближчого райкому партії, вбрався в службовий одяг […]...
32. Василь Стус – Ця п’єса почалася вже давно Ця п’єса почалася вже давно, I лиш тепер збагнув я: то вистава, де кожен, власну сутнiсть загубивши, i дивиться, i грає. Не живе. Отож менi […]...
33. Василь Стус – То як тобі пенати? То як тобі пенати? Тягнись, як шарий віл. Десь шамотить Хрещатик і кішлиться Поділ. Подзенькують трамваї, автобуси снують, оденки десь справляють, Пиячать і жують. І […]...
34. Василь Стус – Над осiннiм озером Цей став повiсплений, осiннiй чорний став, як антрацит видiнь i кремiнь крику, виблискує Люципера очима. П’янке бездоння лащиться до нiг. Криваво рветься з нього вороння […]...
35. Василь Стус – З дитячих спогадів Добридень наш – гіркаво-запахущий, осотом і щирицею пропаx. Куріє порох. Недалечко – шлях. Зобіч од нього – сизі райські кущі. Подертий бриль на голові. В […]...
36. Василь Стус – Посадити деревце Посадити деревце – залишити про себе найкращу пам’ять. I вони стали насаджувати вздовж колючого дроту квiти, кущi, дерева. Дикий виноград обснував гострi шпичаки, розвiсив лапате […]...
37. Василь Стус – Людина флюгер Людина флюгер. Так. Людина флюгер. пiдвладний вiтровi, а не собi. Я знаю? Може, бог чуттями править. чуттями править, може, дика товч ще не оговтаних бажань […]...
38. Василь Стус – Безсонної ночі Думи визбираю, мов зерня, Ніби стернями колоски. Колять сльози. Колючі сльози. Остюками – в очах. Ніч протовпиться, як п’яниця, по кімнаті, по стінах шастає. І […]...
39. Василь Стус – Весь обшир мій Весь обшир мій – чотири на чотири. Куди не глянь – то мур, кутор і ріг. Всю душу з’їв цей шлак лілово-сірий, це плетиво заламаних […]...
40. Василь Стус – Ще й до жнив не дожив Ще й до жнив не дожив, ані жита не жав, не згубив, не лишив. І не жив. І не жаль. Тьмавих протобажань заповітна межа: ці […]...