Молочною рікою довго плив:
об мене бились білостегні риби,
стояв нестерпний світ, як круча здиблений,
а попід кручу зяяв чорний рів.
Оце. Оце воно. Оце воно –
лиш ти і я. I здиблений, мов круча,
високий світ. Ану ж, тебе я тручу,
аби з тобою запізнати дно,
де літеплена річка молока
потьмариться до вигусклої спеки,
день збрижиться, утеклий і далекий,
і ледве висхла, наче віск, рука
малу об’яснить свічку. Мов живиця,
спижово-згускла обтікає ніч,
по краплі скапуючи.
Хай святиться
ця маячня, що стала при вікні
і білою, мов неміч, головою
об шибу б’ється. Хай святиться сон
і роками проритий, як прокльон,
цей спогад, що спотворений явою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Василь Стус – Чого ти ждеш? Чого ти ждеш? Скажи – чого ти ждеш? Кого ти виглядаєш з-перед світу? Кого ти сподіваєшся зустріти, а най і стрінеш – віри не доймеш? […]...
- Василь Стус – Церква святої Ірини Церква святої Ірини криком кричить із імли, мабуть, тобі вже, мій сину, зашпори в душу зайшли. Мороком горло обгорне, ані тобі продихнуть. Здрастуй, Бідо моя […]...
- Василь Стус – Автопортрет зі свічкою Тримай над головою свічку, допоки стомиться рука – ціле життя. Замало – нічку. Довкола темінь полохка. Літають кажани, як кулі. Нестерпом студиться щока. Де ви, […]...
- Василь Стус – Вже цілий тиждень обживаю хату Вже цілий тиждень обживаю хату. Здається, і навикнути б пора. Стілець і ліжко, вільних три квадрати, що сповнені цілющого добра небес просвітлих. Сонця синє груддя […]...
- Микола Вінграновський – Довго-довго давнє літо давніло Довго-довго давнє літо давніло, Де не йшло – стояла синя мла. Мамалижна хмара на Молдавію Ще одну рябеньку повела. Їм услід і жалібно, й волого […]...
- Василь Стус – В мені уже народжується бог В мені уже народжується бог, і напівпам’ятний, напівзабутий, немов і не в мені, а скраю смерті, куди живому зась – мій внук і прадід – […]...
- Василь Стус – Дума Сковороди Блакитний світ – як блекота, Блакитний світ – звечірнів. З тобою ж – тільки той і та, і тільки те, що вірне. Чи йми їм […]...
- Василь Стус – На однакові квадрати поділили білий світ На однакові квадрати поділили білий світ Рівне право всім страждати і один терпіти гніт. Зле і кату, зле і жертві, а щастливого нема. Всім судилося […]...
- Василь Стус – Моє перелицьоване пальто Моє перелицьоване пальто, єдиний мій товаришу незрадний, ану ж, переповідж мені докладно про те, що є цей світ і хто є хто – із тих, […]...
- Василь Стус – Вертання Перерізане світлом вікно вулиці – біле по білому аж до болю. Насип. Далеке шосе. Машини. I небо вологе – над. Шлях у себе: вабить (уже […]...
- Василь Стус – Марко Безсмертний Напередодні всенародного свята покинувши могилу, Марко виграбався на світ, розрівняв землю, щоб ніхто не помітив утечі, зайшов до найближчого райкому партії, вбрався в службовий одяг […]...
- Василь Стус – Костомаров у Саратові Але що ж робити живій душі у цій державі смерті? В. Мисик I За роком рік росте твоя тюрма, за роком рік підмур’я в землю […]...
- Василь Стус – Сьогодні свято Сьогодні свято. Спереду трамвая вчепили шмат полотна з написом: “Хай живе рідна КПРС!”. На зупинці, обступивши вагон, один з-перед другого люди пхаються у двері, а […]...
- Василь Стус – День величався і пишався День величався і пишався. Ми ж, двоє піших пішаниць, упали в небо горілиць, а світ, немов горіх, розпався. I вже ні неба, ні землі – […]...
- Василь Стус – Цей біль – як алкоголь агоній Цей біль – як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль. Давно забуто, що є – жити, I що є […]...
- Василь Стус – Вечірній сон Вечірній сон. I спогади. I дощ колише світ розпуклого ясмину. Бездомний вітер. Спи, маленький сину, спи, сину мій маленький, коли хоч. Немає мами нашої давно […]...
- Василь Стус – З дитячих спогадів Добридень наш – гіркаво-запахущий, осотом і щирицею пропаx. Куріє порох. Недалечко – шлях. Зобіч од нього – сизі райські кущі. Подертий бриль на голові. В […]...
- Василь Стус – Мертвий сон Мертвий сон галактик як не здушить нас, Спати, спати, спати, бо минувся час. Ніч блукає глупа у глухім степу. Хто там світ протупав – тупу-тупу-ту. […]...
- Василь Стус – На Колимі запахло чебрецем На Колимі запахло чебрецем і руто-м’ятою, і кропивою. Кохана сестро, дякую! З любов’ю паду в про тебе спогади лицем. А й спогади: сліпна коротка мить, […]...
- Василь Стус – Я йшов за труною товариша Я йшов за труною товариша й думав: щастить – таки людям, задер ноги, i нiякого тобi клопоту, востаннє блиснув голими стегнами покiйника, а свiт хай […]...
- Іван Франко – “Не довго жив я в світі ще…” Не довго жив я в світі ще, Та встиг чимало вже зазнати. Не що й дало мені життє, Та все ж дало досить багато. Дало […]...
- Василь Стус – Як страшно відкриватися добру Як страшно відкриватися добру. Як страшно зізнаватись, що людина Iще не вмерла в нас. Як страшно ждати, коли вона захована помре у темряві, щоб нишком […]...
- Іван Франко – “Плив гордо яструб в лазуровім морі…” Плив гордо яструб в лазуровім морі, Широко круг за кругом колесив, А на горі в ожиданні і горі Лежав я й лету яструба слідив. Я […]...
- Марта Тарнавська – Над рікою Вже сірий день між горами розтанув, мов у долоні кучерявий сніг. Коли йдемо з тобою між каштани – сріблом алеї стеляться до ніг. З гори, […]...
- Василь Стус – Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік. I я солдат, що після всіх скорочень попав сюди – докантувати строку, одержав за зразкове воєнробство (були солдатські жарти – […]...
- Іван Франко – “Весно, ох, довго ж на тебе чекати!..” Весно, ох, довго ж на тебе чекати! Весно, голубко, чому ж ти не йдеш? Чом замість себе до вбогої хати Голод і холод, руїну і […]...
- Богдан Лепкий – Одинокий сиджу над рікою Одинокий сиджу над рікою, Одинокий з думками, з журбою. Вечоріє, за горами гасне, Як небесна ватра, сонце ясне. Від лісів холодний вітер віє, Шуварі гне […]...
- Василь Стус – Пам’яті А. Г Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай. У бiлiй стужi сонце України. А ти шукай – червону тiнь калини на чорних водах – тiнь її шукай, […]...
- Василь Стус – То все не так. Бо ти не ти То все не так. Бо ти не ти, I не живий. А тільки згадка минулих літ. Черед мости віків блага маленька кладка. А небо корчиться […]...
- Василь Стус – Вдасться чи ні Вдасться чи ні сього разу повернутись додому? Вдасться чи ні? Cтарий терикон шахти 10-біс, де ти в дитинстві збирав вугілля, обріс чотирма новими. I де […]...
- Василь Стус – Перевиховання Пан-отця обернули на войовничого атеїста Спочатку він опирався: як це пройти до самого краю свого тіла аби увійти в антисебе? Все одно, що бути розстріляним […]...
- Василь Стус – Пам’ятi М. К. Зерова Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром, стрiчай, товаришу Хароне, з лихом i з добром. Колеса б’ють, колеса б’ють, кудись торують путь, уже й додому […]...
- Василь Стус – Мумiя 1 Голова його заполонена спогадами. (Вiчне перемелювання однiєї iстини: гримаси пiдлостi, пiдлiсть пiдлостi, пiдлiсть пiдлостi пiдлостi). Хтиво показує старечим ротом : те, що було 1968 […]...
- Василь Стус – Вiдлюбилося Вiдлюбилося. Вiдвiрилося. Вiдпраглося. День врiвноважений, як вичовганий валун. Поступово перетворюєшся на власний архiв, дорогий, мов померлий родич. Нiчний ставок попiд соснами, книги, самота – бiльше […]...
- Василь Стус – Вперіодрозгорнутогобудівни Вперіодрозгорнутогобудівни цтвакомунізмунавсьомуфронті я вийшов уранці за ворота – бачу: крізь штахетини коза пробує дістати цибулю з палісадника (у цибулі багато вітамінів отож її садять замість […]...
- Василь Стус – Надворі дощ? – Надворі дощ? – я запитав – А так, на небі ні хмарини I сльози на очах дружини від сподівань і від ослав – А […]...
- Василь Стус – Виховання Подолай себе, грішнику, Правили вихователі, Шмагаючи йому спину канчуками I бідолашний не витримав добре натужився і посунувся з себе поминаючи грішну плоть Відбігши на кількадесят […]...
- Василь Стус – Зазираю в завтра Зазираю в завтра – тьма і тьмуща тьма. I тьмуща тьма. I тьмуща тьма. Тільки чорна водь. I чорна пуща. А твого Святошина – нема. […]...
- Василь Стус – У Прохорівці – сни, мов ріки У Прохорівці – сни, мов ріки напровесні: об груди б’ють, як об пороги. Думи йдуть, неначе дзвони. I великі тумани в головах ростуть. У Прохорівці […]...
- Василь Стус – Даруйте радощі мої Даруйте радощі мої і клопоти мої – нещастя й радощі мої – весняні ручаї. Просвітле небо аж кипить, просвітле – аж кипить. Блажен, хто не […]...