Павло Мовчан – Стежина

Стежина та витка
Лягла у далі сині…
А горщик молока
нашепче щось дитині.
Допоки донесе,
травиченьку напоїть
і розповість усе
квіткам про тихе поле.
Там ящірка сучком
засохла на грудині –
напоїть молочком…
І зв’ялену билину.
І в тріщину жаску
наллє його доволі,
а залишки – сірку,
бо ж йому спечно в полі…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – Стежина вірш.