Серпневий запах кропу й лободи
мене будив, як нашатир, від сплячки:
ввіходив в очі смутком синій дим,
калину тлила родова гарячка…
Немовби досі був у забутті,
занурений в повітря непрозоре.
Куди не глянеш – плями золоті,
палю я тільки листя своїм зором.
Від погляду ж вода вихолоня,
чорніють пучки, наче від горіха.
Де лан шумів – наїжилась стерня,
мов списся виткнули із потойбіччя скіфи.
Час розірвався – ланки нестача,
аби зімкнуть з сьогоднішнім минуле.
Хоч біль в ключиці чую від меча,
що вже розповзсь іржею у намулі.
Чуття живі, а пам’яті нема,
так ніби пережив важку недугу…
Назад не озирнешся – там пітьма,
що кришиться від доторків, мов вугіль…
Лиш попіл зостається на землі –
вогонь життя в які всяка глибини?
Не зуздрився і сам, як вже згорів,
в очах лише зостались дві жарини…
На листя гляну – і воно горить,
на воду гляну, а вона ж холоне.
З жариною крижини не стулить –
чорніє попіл мокрий у долонях.
А всюдисущі пахощі ростуть,
просторячи і простір, і свідомість,
а згустки часу жили мені рвуть,
меч визріває, і дзвенить солома.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Павло Мовчан – Серпневий листок Над водою вогняною тонко стелиться туман, кружеляє над тобою лист торішній, як гавран. Позолотою шурхоче, теплу хвилю наганя, залетіти в очі хоче, щоб розвіять фарби […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ніч на площі Юра Північ чорна, наче вугіль, ходить тінь по площі Юра, в’ються обручами смуги на блискучих сірих мурах. Місяць – таємничий перстень, вправлений у ночі гебан. Будеш […]...
- Микола Вінграновський – Вологий запах, запах паші Вологий запах, запах паші В сухому сяєві Стожар, Уже почав в багатті нашім Дрімати жар, куняти жар. Човни і ми в човнах стемніли, Стемніла птиця […]...
- Герасим’юк Василь – Білого гриба запах сниться Білого гриба запах сниться – тулиш до листя губи припухлі свої – націловані… Прокидайся! Небо, всмоктане стромом взору, стискає птицю. Не відпускає. Запах один – […]...
- Павло Мовчан – З глини ліплені Ти маєш можливість ще й раною стать. І діткнута плоть язиками багать достойно знесе усі муки високі… Та поки у камені іскри ще сплять, хутчій […]...
- Павло Мовчан – Життєвий проміжок Все повернути втрачене зумію, у повноті життєвій проживу… Отак гадав… плекав таку надію… Напружував життя, як тятиву. І жили всі розслабли від напруги, розм’якли від […]...
- Павло Мовчан – “Що попереду жде нас?..” Що попереду жде нас? Попереду жде… Чи не те, що й позаду? Гнізда в кронах горять, як лампади, зеленіє вода, від тепла зеленіє вона чи […]...
- Павло Мовчан – “Правобіч гляну та й побачу…” Правобіч гляну та й побачу, як тонкосльозо скрипка плаче над згаслим соняхом в степу і як ступає тінь незряча за скрипалем стопа в стопу. Він, […]...
- Павло Мовчан – Набравши води Війнула жовтизна і дзеркало криничне замислилось, немов відчуло глибину, і ти щось заспівав, та голос був незвичним: веселу починав, а вийшло на сумну… З чола […]...
- Павло Мовчан – Гірка Марія Вертаю у себе, як річка з розливу, прискоривши в руслі життя течію. А був же широким… А був же й щасливим, коли відчував всю безмежність […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пісня про незнищенність матерії Забрівши у хащі, закутаний у вітер, накритий небом і обмотаний піснями, лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом, і стигну, і холону, й твердну в […]...
- Павло Мовчан – “Криниця. Стану над водою…” Криниця. Стану над водою, уп’юся суттінню густою, і відра попелом ущерть наповняться. А ніч, як смерть, все перепалить, перетлить… І жахко з відер воду пить. […]...
- Павло Мовчан – За мотивами казки В продухвині вікна, ув ополонці зору синіє глибина фарбованого моря, і чайок пелюстки, біліючи, не тонуть, дрібненької луски у мене жмені повні: долоні розтулив – […]...
- Павло Мовчан – “Мов на наріжнику святині…” Мов на наріжнику святині, стояв нетямкуватий сніг на камені – чекав хвилини, щоб впасти сатані до ніг. Його ніхто вже не підтрима, крил не підставить, […]...
- Павло Мовчан – “…Нема вороття… І там над водою…” …Нема вороття… І там над водою зоставив відбиток зі шкірою свій, колеса ж забрали дорогу з собою, згорнулася курява в жовтий сувій… І листя згорнулось, […]...
- Павло Мовчан – “Незайманосте днів, зцілющосте майбутня…” Незайманосте днів, зцілющосте майбутня, розпорошусь і я, мов грудочка землі… Якщо хтось буде жить, то буду й я присутній краплиною в струмку, сажинкою в золі… […]...
- Павло Мовчан – “Життя благовісне, звеличене смертю…” Життя благовісне, звеличене смертю, у слові у кожному – кисню ковток; найменша піщинка тобою всещертна, обтяжений гнеться к землі колосок. Життя відшароване звуком і змістом […]...
- Павло Мовчан – Слово блаженного Прохора з глибини серця Изсыпану же бывшу попелу, и ту абие преложися в соль. Києво-Печерський патерик З лободи роблю хліб і лебедником звуся, обертаю і попіл мирянам на сіль, […]...
- Павло Мовчан – Одного липневого дня Суниці я збирав на дні окопу, там наскрізь тишу стелюх-мох прошив, липневий вітер тихо, одностопо ходив ізбоку й глицю порошив. Про смерть ані півслова, ні […]...
- Павло Мовчан – Цар природи Золота маска сонця впікалась в обличчя: запечатувавсь дух, очі піт роз’їдав… Та й висока ж ціна за дешеве величчя – знеосіблений лик, зверху плівка тверда… […]...
- Павло Мовчан – Гаряча дорога Розторочивсь поділ сорочки, бо пльондравсь довго по росі: на литках споришу листочки, під п’ятами гаряча сіль. Тепло твоє земля вбирала, за пазуху ти землю клав, […]...
- Павло Мовчан – Глибини Владар глибин, розгалузивши води й коріння, перевертає каміння, згладжує впадистий слід, сік підіймає угору, щоб визначить межі стремління, і замикає падінням політ… Пахнуть живицею пальці, […]...
- Павло Мовчан – Розщіп Пом’якшений до сліз снувався голос вітру, а в пучці вказівній дрімав вогонь досвітній, і тіні на стіні писали розпач свій, і книга на столі лежала, […]...
- Павло Мовчан – “Покрай хвилі йду. Спиняюся…” Покрай хвилі йду. Спинюся. І пливу, пливу, пливу… Дрізд кубельце мостить в вусі, смиче із-під ніг траву. Вимиває землю хвиля по піщинці – ти ж […]...
- Павло Мовчан – Віщування Густіє, проростає крізь повсть стару і бруд, на глибині ховає окравки шворок, пут… Скрадаючи буденність, латаючи життя, ллє струмені зелені у жмені – для пиття. […]...
- Василь Стус – Цей спертий запах смерти, наче спирт Цей спертий запах смерти, наче спирт, геть виповнив кімнату синім чадом душі, своїм притьмареним свічадом, і обсідає душу, мов упир. На чорному папері білі літери […]...
- Павло Мовчан – Сніги Ой, як пахнуть сніги! Голова захмеліла, і, учадівши, всох серед снігу будяк. Під ногами, поглянь, навіть тінь побіліла і біліє, біліє в очах березняк… Кім’ях […]...
- Павло Мовчан – Досвід Нерв пам’яті, оголений літами, вже занімів, і біль давно ущух; і пагорб часу, мов замет, розтанув, розмив сліди щоденних завірюх… Що ти вчинив за дні […]...
- Павло Мовчан – “На снігу торішнє листя…” На снігу торішнє листя, насінина на снігу, сніг присів, немов прокиснув, стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – жовта тріщина навкіс, почалась така відлига, що […]...
- Павло Мовчан – “Реалізується прощання…” Реалізується прощання, і зосереджується біль до спазматичного мовчання у серцевині, у тобі… Роз’ятрюю, як рану, губи, добувши звуки з глибини, мов згустки крові: лю-ба, лю-ба… […]...
- Павло Мовчан – “В звоях снігу і я прочитав письмена…” В звоях снігу і я прочитав письмена: “Унеправджено світ, і скасовано час!”. Спала нагло з очей повстяна полена, і окресливсь повітря блакитний каркас. Ламле ворон […]...
- Павло Мовчан – “Вивітрюється темрява із лугу…” Вивітрюється темрява із лугу, зволожений світлішає пісок, проводить риску по край неба вугіль, відтворюючи птичий голосок… Ніч слабшає, мина пітьми свавілля, розлазяться липучі ланцюги, кінчається […]...
- Павло Мовчан – “Нотується вся радість на листку…” Нотується вся радість на листку, а на чолі – журба печаттю Каїна. І пишеться все добре на піску, а все лихе карбується на камені. Все […]...
- Павло Мовчан – Доцільність З доцільності світу, яку не збагнув подонині, вільшина порошить жовтавий пилок, доцільно біліє суха бадилина, а поряд пронозить шиласта зелина знекровлений снігом трухлявий листок. Димок […]...
- Павло Мовчан – Вододіл Стають далекими, найдальшими… незримими… Та й чи були вони, чи називались зимами! З гори котились комельгом, розтанули сніги мої, йменовані літами… Я скручував паперу білі […]...
- Павло Мовчан – Брашна Бездонністю отверзнуті зіниці округлились, а в них піщані птиці, кружляючи, у безвість затяглись… Я все це бачив, бачив вже колись. Розлившись поглядом широким по осонні, […]...
- Павло Мовчан – “Життя будується у плоті…” Життя будується у плоті, в думках росте, в словах мудріша, і кожен звук солодкий в роті щодня від захвату кругліша… Проте на все є своя […]...
- Павло Мовчан – Вітчизни дим Ще тягне звідти димом ятруватим, хоч ні багаття, ні вогню – нема… Хоч ні кола, ані двора, ні хати, – глухе повітря, а земля німа… […]...
- Павло Мовчан – Перед світанком День схлянув, як і не було: у вікна вдосталь натекло важкої сутіні та тиші. І світла кругле помело під ліхтарем вітрець колише. Гостріша гавкіт у […]...
- Павло Мовчан – “Кропив’яним серпом, джерельною водою…” Кропив’яним серпом, джерельною водою мізинчика урізав – закапала роса, і голосом, поділеним надвоє, гукнув тебе, як вітром написав. Хоча б, хоча б півзвуку чи відлуння, […]...