Павло Мовчан – Початки (“Ваготіти вітрові…”)

Ваготіти вітрові сім’ям кропив’яним –
погідна порожнеча хай не приймає крику.
Рунь до руниці – злагода кольору –
зменшує відстань до тебе, найближчої.
Все те узлісся обнесе пусткою,
дні мурашині минулись невмічені,
слід перешила трава-саморослиця,
де гніздувалися птахи відспівані.
Погуком клич – не озватися простору:
луни-безплідниці в холод ухряснули.
Так ось і губимо початки захоплення,
заново слово для муки придумуєм.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – Початки (“Ваготіти вітрові…”) вірш.