Павло Мовчан – “Дзвенющу радість спито з квітів…”

Дзвенющу радість спито з квітів,
і звук піхмарний обірвавсь,
і круглість, в яблуці відкрита,
розмилась запахом нараз.
Душа добрішою ставала
у повній паводі плодів,
і віддих запаху поволі,
як стовпчик диму, холодів.
І доброхітно бігли хмари,
підвладні подихам жури,
і красномовніше канари
з очима промінь говорив.
А поряд втишені джерельця
штовхали чітко густь води.
І уколола раптом серце
суха стеблина лободи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Дзвенющу радість спито з квітів…” вірш.