Олесь Гончар – Віхола

Нагадала мені віхола,
Що окоп мій заміта,
Як ти в госпіталь приїхала,
Вся від сонця золота.

Вся в цвіту пругкої зрілості,
Смаглощока і туга,
Від дівочої невмілості
Іще більше дорога.

Чи й тобі оця хурделиця
Хоч що-небудь нагада?
…Сніг сухий степами

Стелеться

І окоп мій заміта.

1943



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 2,00 out of 5)
Олесь Гончар – Віхола вірш.