Олесь Гончар – Над Бугом

Сядем тут, відпочинемо, друже,
Розіславши на камінь шинель.
Ой широко розлився ти, Буже,
Ой далеко плисти до тих скель!

Кожен раз, як кисет добуваю,
Що її вишивала рука,
Пригадаю, усе пригадаю,
Поруч мене вона виника.

Біла шия в разках намиста.
Наче шовк, шелестять слова.
Де ти, зірко моя промениста,
Українко моя степова?

Зберігай, бережи свої чари,
Хай міцніють щодень, як вино.
…Багряніє на заході хмара,
Як високе моє знамено.

1944



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)
Олесь Гончар – Над Бугом вірш.