Оксана Лятуринська – На труну Ольжичеві

Був стрункий, неначе ясень,
гарний, мов царенко.
Де наш красень, де наш красень? –
Вмер, вмер молоденький!

Ой не вмер він, ой не вмер він
смертію своєю,
не зеленим вкритий дерном
дбайливо ріднею!

І китайка жалобова
очі не прикрила.
Може, галич десь у рові
сині очі пила.

Очі пила, тіло рвала
пазуром хижацьким
на поталу, на поталу…
Як натрапити зненацька,

Де знайти би місце скону,
в кого б запитатись?
Щоб троянду там червону
посадила мати;

Щоб юнацтво України
присягало свято
на прапори жовто-сині
за свій край вмирати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Оксана Лятуринська – На труну Ольжичеві вірш.