Синіє обрій, як стіна фортечна… Так що таке скінченність безконечна? За колесом ще котиться луна, за голосом – хуртечна пелена, за скрипкою – струна, як […]

1. Був дощ, віщований ізранку сталевим спалахом води, крейдяні кола біля ганку замив ретельно, як завжди. І гру дитячу нелукаву урвав на самому кінці, і […]

Виходить за межі неба, ніби виходить із себе хуга. Білі колони крушить і запорошує зір. Тягнуть гринджоли діти прямо на хатній гребінь, аби спуститись донизу, […]

Не знайти чого шукали в лусковинні віддзеркалень: д е с ь, як висохла роса, щ о с ь, як звук у небесах, і к о […]

Пітьмаву безодню промацував промінь далекий, щоб виявить в ній таємницю буття. Біліли димами по гніздах лелеки, і прагли дерева земного злиття. А промінь ішов змійовими […]

Де той ряд послідовних віків, що історик собі шикував на догоду, щоб, добувши колону з-під шару пісків, домальовувать карту народу! У копальнях повітря не менше […]

Німий сурмач на постаменті відпровіщав нову добу, отвердли звивини цементні, і він мелодію забув. Хоч притискав до губ щосили свою облуплену сурму, та тільки бульбашки […]

У попелі білім, в руйновищах білого царства, немов погорільці, дерева зчорнілі стоять, і п’яний іде, по черзі вітається: “Здрастє”, – частуючи щедро книшами дерева підряд. […]

Ваготіти вітрові сім’ям кропив’яним – погідна порожнеча хай не приймає крику. Рунь до руниці – злагода кольору – зменшує відстань до тебе, найближчої. Все те […]

Ластівка – молодик на синьому небі, скіфський лук у відчаї в небо закинутий, з перерваною тятивою. Ні! Літера “Р” у слові “стррруна” або занурений на […]