Круг містечка Берестечка на чотири милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Т. Г. Шевченко 1. Під листям калиновим спить товариство, і кобза вилунює лоном […]

І потягло дощем зі снігом впереміш; плющить лискучий шлях, мов вивернув леміш широку борозну – через усе село, і в неї каламуті натекло… Пробовтавсь віз, […]

Вода з відра виборсується рибою, лускою босі ноги осрібляються, по стежці зайчик сонячний підстрибує, сама до себе ненька усміхається… А на повітрі стовп повітря теплого […]

Не віддзеркалює вода уже ні хмар, ні птахів. І сонце, випавши з гнізда, вниз покотилось з даху. Перехилились голоси- аж мур небесний тріснув, та з […]

1. Висять налицини й забрала в моїй робітні на стіні, і ходить холод шестипалий угору й вниз по крутизні. Всещедрий Боже! Як обмислив своєю ласкою […]

На попелище власних літ і на спустошене дворище щось надить… надить… Пам’ять, рід? Чи здичавіле гробовище? Скрізь лобода та кропива, якась чужа трава – в […]

Муміфікую вже, так, так, сувої споминів і втрат, гарячо-журний снігопад, можливість зрад, можливість волі, а під очима накип солі – чи ти повернешся назад? О […]

Лиш кучугури тіней синіх зостались від нічних колон, вода, розмлоєна ліниво, у берег схлюпувала сон… Тріщав торішніми листками одудкуватий очерет, тінь плуталася під ногами і […]

Немає відстаней. Є забуття байдужих. Далеко ми сягаємо, ввібгавшись у думки. Прийшов сьогодні й ти в сніги до мене, друже! І потиски я чую холодної […]

Зника кристал прозорості з малюнка, проламується колір глибини, для дії нової готуються лаштунки, лунає гулко голос вказівний: – Знімай ворота-а і розкопу-уй гатку-у-у, блакитний вітер […]