Блакитний мед до уст прилип,
душа – метелик колекційний,
приколена натхненням до небес.
Антени… ах! цікаво… ах!
Блукав і там над містом місяць
і до піщаних берегів
тріпотно кораблі тяглися,
а в щоглах кублився
уламок бурі.
Але не бігали тоді за гармонійними
синтезами.
Не музиканили повітря
аероплани.
Лишень увечері шуліка
кружляв вгорі,
а біля нього метушились
тендітні ластівки,
що потім крапками сідали
на височінь.
Антени… ах! цікаво… ах!
Душа – метелик колекційний –
летить ще далі, в міжпланеття.
Вже пролетіла спогад, другий,
на третім раптом розп’ялась…
Чоло прострілене не жалом
веселки-бджілки,
а журбою.
…Та горілиць вона лежить
одну лиш мить,
а потім знов біжить, біжить,
біжить
покуштувати мед,
блакитний мед….
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Микола Хвильовий – “У полі тиша – літній день” У полі тиша – літній день. Кургани, далі – легіт. Куди дорога нас веде Крізь океани спеки? Йдемо. Марія у вінку, І я, такий химерний, […]...
- Микола Хвильовий – Швець працює Цок! Цок! по цвяшках На підошві стежки дві – Це я вам – Чобітки. Не дивіться, що я плюну, Розітру, як скло блищить. А який, […]...
- Микола Хвильовий – Пам’яті Гната Михайличенка Із класою громів твоє життя – “роман блакитний”. Товаришу! сьогодні ми всесвітні, безсмертні, як життя, і вічні, як простори… Не згорнемо свій стяг і ще […]...
- Микола Хвильовий – “Битими шляхами, побитими…” Битими шляхами, побитими …буряк рясно поле вкрив… рипіли вози, гарби – йшли: час вів. Співали пісні голосно, а на розі висвистував димар. Далечінь вабила, вигравала […]...
- Микола Хвильовий – Після громовиці Ох, нарешті!. Прокотилась!. Гармати грому вдалечінь, Нема хмарин важкого тіла, І бавиться, і бавиться відмолоділа височінь… І тільки іноді бабриськи Від блискавок-жарин По обрію там […]...
- Микола Хвильовий – “Співає тиша десь…” Співає тиша десь, квітніє у просторах, у мертвій шахті я – затоплена вона, а потім дзвін-удар, і от гудуть мотори – то по Вкраїні йде […]...
- Микола Хвильовий – “Поле. Шляхи. Могили…” Поле. Шляхи. Могили і чебреці, чебреці. Ліс, цукроварні, села, ніж і одріз у руці. З братом пішов я в повстанці (брата тепер нема! за Перекопом […]...
- Микола Хвильовий – Голод Обгризли дерева за повіткою коні, Гаряче дмуха вітер в степ, Кублиться по шляхах і по оселях стогін – Жах росте. А сонце нагартовані язики гостре, […]...
- Микола Хвильовий – Пісня з тракту Битий шлях. Життя. Тюпали верхів’я …тюпали, потюпали – далі. Похнюпливі коні поштові, пісок і батіг в колесо …Чи то – передок, чи то – човен, […]...
- Микола Хвильовий – “На мінори розсипалась мряка…” На мінори розсипалась мряка, І летить з осики лист, Але серце моє не заклякло, Не замовкло, бо я – комуніст. І іду я дорогою, вітром, […]...
- Микола Хвильовий – Весняне оповідання Гість-веснянка! Гість-веснянка! І полетіло по покрівлі злото. Ранком Цвіте глодом. Ранком Беру я квач, цебрайко І по дахах залізних В блакитній пісні Розстеляю і розстеляю […]...
- Семенко Михайль – Метелик Я мов метелик я білий білий Як він химерний як він несмілий Літаю біло у білім сяйві Лечу для лету летить у рай він У […]...
- Микола Хвильовий – Смуток В зелених композиціях сьогодні ріс, а потім довго з корпусами, з міськими корпусами розмовляв. І руки бліді, наче місяць. …його, його далекий сніп! до мене […]...
- Микола Хвильовий – Скляр Під пахвою у мене скло Тихесенько дзвенить у скриньці, Дивлюсь – на обрію веслом Зоря гребе у східній криці. Дружок мій любий – діамант – […]...
- Микола Хвильовий – На верхів’я Греби, весляре, на верхів’я! Король-весляре, на верхів’я! В люстерці гроз, в люстерці снів, в люстерці гроз безмежних. Король-весляре, гей, блисни в люстерці гроз безмежних. Ой, […]...
- Микола Хвильовий – Досвітні симфонії І Аз єсмь робітник… Моя буденна блуза – що погляди сині коханки …вмить помутніли від шторму …в поглядах синіх коханки стогнуть пороги …в поглядах синіх […]...
- Семенко Михайль – “…про білі ночі…” …про білі ночі. про рожевий сутінок. про ко- лихання сіроморя в туманах. про найтихший гуркіт. про найтихший стогін. хвилі. душа. нові пісні на старій віоліні. […]...
- Микола Хвильовий – “Я тепер покохав город…” Я тепер покохав город так весняно, як дуб цвіте. Вже не ляже на скроню скоро цей прекрасний безмежний степ. Не піду на стіжки сіна і […]...
- Микола Хвильовий – “…То диму молоко душа на жито точить…” …То диму молоко душа на жито точить, З телячих стійл йдемо в шатро сталевих днів, Маячить шлях один й не підуть наші очі Ловити злота […]...
- Микола Хвильовий – Уривки І В темно-синю ніч Ми по драбині на спис. Наша струмоч’я річ З нами на зоряний віз. Вітер в оглоблі хмар, Місяця ріг – дуга, […]...
- Микола Хвильовий – Ex oriente lux Присвята Правобережжю Громи… а може, й не громи? …вози у північ брукували і з’їхали на грунт м’який… Навіяв вітер тишу. …тишу. І гаснуть блискавиці. Заколоратурила […]...
- Микола Хвильовий – Зелена туга І Напередодні злив сумніву голубого на кучері весни я голову кладу. Хто не погас на зоряну дорогу, а каравели дум в пустелю не веде? Ах, […]...
- Микола Хвильовий – “Коли куделить павутиння…” Коли куделить павутиння В зеленій ятці і на корчах, Паланка димарів убранням синім Кладе на простір весь похмурую печать. Корінно тхне у травні над бузами, […]...
- Микола Руденко – Я не вмирав ніколи Я не вмирав ніколи – я живу З тих пір, як води землю оросили, Ні, я не вірю в темряву могили – Я вірю в […]...
- Микола Хвильовий – Поема моєї сестри Весняні квартали. Ріг. Моя сестра повія… Вечоріє. – Беріть мене всі – для вас фльондра1 я. В ліхтарях червоних відблиски крові – це юнача кров […]...
- Микола Хвильовий – В електричний вік Красномовного мудреця Бояна в хуртовину промайнула тінь. І обіжно на подій екрані фаркнув люкс. І читали: Степи Залізняка і Гонти, а на зорі – гайдамацький […]...
- Микола Хвильовий – Трамвайний лист І Поспішала кудись на мітинг, вже смеркало і люкси цвіли, і здавалось: в далекім столітті недалеко трамвай плив. Погасала прозора осінь, і бадьоро дзвенів крок. […]...
- Микола Хвильовий – Ми Ми проходили повз шахти… Ми – любовниця і я. Сонце грало на сопілку, грало липко на сопілку – ліденцеву. Я за руку її взяв, й […]...
- Микола Хвильовий – Молотки Витанцьовують, сміються Дзвінко, дзвінко молотки Про весілля революцій – Цоки-цоки-цокотки! Міх задихався, не встигне, Важко – міх! – зітхав… Грюкотіли десь машини, Я з товаришем […]...
- Микола Хвильовий – Клавіатурте Клавіатурте розум, почуття і волю – клавіатурте! Шукайте метрополію свідомого життя. Собака почуває проміння сонця, а ти – о чоловіче – ти знаєш блиск байдужих […]...
- Микола Хвильовий – Тіні В серпанках вечори проходять біля вікон, за пічкою квилить сіренький смуток. …Сьогодні дико… …Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! […]...
- Микола Хвильовий – Ах, як мертво Ах, як мертво навкруги, як мертво, Запеклися на залізі уста іржі, Пеленає революції мовчазні жертви Моїх думок розпатланий кужіль. Застигла тиша і скиглить Круків примарною […]...
- Микола Хвильовий – Путь Мороз у зорях блимав безкольорово – …сон. Співали сани на путі Сріблясту пісню про сніги. Співали сани на путі. І сни далекі (сни весни)… і […]...
- Микола Хвильовий – Що нам морок! Там, де вітер Лепетень По підметах спорохнялих, Коливались Златовіти – Йшов новітній день! Гей! Сідаймо всі на релі – Гайдабурити гайда!.. Морок, смуток? Я веселий […]...
- Микола Хвильовий – На цвинтарі Цвинтар. Шелюга. Хрести. Братерський спокій Тут. Цитьте! Прислухайтесь! По сходах угору все вище і вище, Неначе сама невидима доба, На темне підбанне високе горище Теленькати […]...
- Микола Хвильовий – Тріолети І Маковіє чайма?* на воді – То на сході проміння гуде, Щоб покласти в колиску людей – Маковіє чайма на воді. Всесвіт хворий, хвилюйся, радій […]...
- Микола Хвильовий – На позиції Які простори – Буревій! Іде із лісу – Буревій! І сосни на узліссі стогнуть. Рішуча ніч – і буде морок, і упаде на груди стріл, […]...
- Микола Хвильовий – Катеринка За вікном зелена?. Зелена? Дивно! Падають, падають Крашенки з неба, З неба голубого в сонячний день катеринка грає, грає-виграває… а розпука вулична – де? А […]...
- Микола Хвильовий – Іду я додому Вечір. Іду я додому, на захід, в посьолок. Плечі Болять. І хмари по небу накупчились в сволок, Останнії плями зорі миготять. Чогось повернувся, дивлюсь – […]...
- Микола Хвильовий – Павлові Тичині Кохаємо залізо й мідь, Бетони і чугуни – Від них родилися громи, Але і співні струни. Нарешті ранок забуяв, Країна зорі має, Списами, шаблями в […]...