Микола Хвильовий – “Безмежно журнії оселі…”

Безмежно журнії оселі,
Ваш пильний погляд на красу
У пісні навіть і веселій
Ранений сховує лосунь.

Яка то скорбна далечінь,
Коли у присмерки під тином
Натхненні діви й парубки
Село колишуть, ніби в казці,
Своїм ой-оканням лунким!

Жевріють спогади… про що?
Ох, повідь барв, не потопи
Жагучий потяг в безнадійя –
Степи! Степи!
Від вас, степи, я!.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,33 out of 5)
Микола Хвильовий – “Безмежно журнії оселі…” вірш.