Микола Вінграновський – Імператриця Варвара

Ні бекання, ні мекання у мжичці,
Куди не кинь – по голову плюта.
В короні з буряків на буряковій гичці
Із димаря Варвара виліта.

Де гайвороння вимокла орава
Над клубом спить і носом ніч клює,
Летить зболіла, здумана Варвара
У царство незвойоване своє.

Мерщій! Мерщій! В пониззі, в луговині,
Садовина та мокне і сичить,
Де кожній картоплині й цибулині,
Морквині, капустині, гарбузині
Душа болить, терпка душа болить.

Корові тепло, гусям, курям тепло,
У хаті тепло й дітям, далебі,
І ті вітри, що вимокли над степом,
В печі над жаром сушаться й собі.

А тут-плюта! І морква, й цибулина…
Тут все на світі, що там і казать!
Тепер літай, лиха твоя годино, –
В недобрий час добру ж не пропадать.

1964


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Вінграновський – Імператриця Варвара вірш.