Микола Руденко – Знов насувається зима

Знов насувається зима,
Лягає паморозь на луки.
Давно мені листів нема –
Мовчать сини, мовчать онуки.

Як видно, рід мій нетривкий:
Все рідшає круг мене парість.
За що життя – за гріх який
Мене оголює на старість?

Відірве друга, відбере –
І вже назад не повертає.
Я – ніби дерево старе,
Яке на вітрі облітає.

Лишилась тільки ти одна,
Немов берізка на галяві.
Нас віхола не обмина –
Чи ми у славі, чи в неславі.

Як нам не схибити в житті?
Як вберегти надійну руку,
Де навіть рідні душі – й ті
Одне одному чинять муку?

20.10.1980, Мордовія


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)
Микола Руденко – Знов насувається зима вірш.