О Господи! Чи думав я колись,
Що із благаннями звернусь до неба:
Мене до прози повернути треба,
Бо нерви вже вугіллям узялись.
Молюся, Боже, на твої дива:
Ти раниш словом і лікуєш словом.
І часом ми себе на думці ловим:
А хто ж ми є? Слова. Живі слова.
Моя новела на столі лежить.
Це теж слова, що спокійніше світять.
Помітять люди їх чи не помітять –
Не в тому суть:
Їм просто треба жить.
Будь щасна, прозо! Вирушай у путь.
Де ті, що знали “Вітер”, знали
“Шаблю”?..
Вже їх соцреалізмом не приваблю –
Від нього навіть пацюки хропуть.
Я вірю, що прийшла моя пора –
В мені поволі визріває проза,
Яку читач не викине із воза,
А візьме в дім,
Де слово не вмира.
В похід рушає словникова рать –
Дорога їй верстається велика…
А з-за плеча наглядачева пика:
– Приказано тетради отобрать.
Прощай, новело! Вже нема, нема.
З речей прозових ти була не гірша.
І знов не прозу, а оцього вірша
Записую у зошит крадькома.
28.02.1980
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Микола Руденко – Дороги Молюся вам, оті дороги, Донецькі, чорні, кам’яні, Що ранили дитячі ноги І лікували у стерні; Отим стежкам, які водили По мінах у ворожий тил, Щоб […]...
- Микола Руденко – Я визрів і прозрів Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер в полі, – Крилатим немовлям […]...
- Микола Руденко – Океан не випити до дна Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу? Чом живу із відчуттям вини, […]...
- Микола Руденко – Мурашник Мене він кликав таїною світу – Мурашник в лоні лісових висот, Як небо кличе на чужу орбіту, В казкове коло неземних істот. В похід рушали […]...
- Микола Руденко – Чому на мене впало стільки зла Чому на мене впало стільки зла В дні миру і в диму пороховому? Земля в моєму баченні – мала, Дрібна пилинка в безмірі живому. Чи […]...
- Павло Мовчан – Передчуття весни Проходить оподаль суцільність вербова, і снігу яскравість на чорній основі… І котяться яблука вниз по щоці – їх круглість червона горить в кулаці. Синиць на […]...
- Микола Руденко – Коваль Людота Не треба мумій. Наших дум снага Не їх шукає в зоряну годину. Від тління слово нас оберіга: Якщо є слово – маємо людину. А слів […]...
- Микола Руденко – Мов злодій Мов злодій, власну хату обійду І попрямую в поле стороною. Була – й нема… Хтось у моїм саду Плоди зриває, вирощені мною. Спритніший хтось,- такий, […]...
- Микола Руденко – Дніпро взимку Нема Дніпра, нема, та й годі – Є вкрита снігом далина. Лише зненацька у негоді Хрустіння криги долина. Але мороз у повній силі, Дерева інеєм […]...
- Микола Руденко – Слова, накидані докупи Слова, накидані докупи,- Давно вже справа не нова. Передусім, які слова – Вони живі чи тільки трупи? П’яненькі лірники-поети Співають нам про зло й добро. […]...
- Микола Руденко – Як стати поетом 1 Сьогодні всі уміють римувати – Це нині не найважче ремесло. Та є рядки, неначе груди з вати,- Не сіялось у них і не росло. […]...
- Микола Руденко – Жанна В моїх очах колишуться дерева І очерет у плавнях не зачах, І білокрила чайка, горда мева, На води падає в моїх очах; І жовтоносих мавок […]...
- Микола Руденко – Авторське побажання Часом уявлю оце писання В томику – І виплачусь над ним… Враз тюремне самокопирсання Стане осоружним і нудним. Сам пораджу: не купуй, читачу, Ці пропахлі […]...
- Микола Руденко – Засурмили вітри Засурмили вітри, об сосну розбиваючи крила, Зачастили до саду зайці з помертвілих лугів. То зима у степах вікові фоліянти розкрила. А дерева – мов знаки […]...
- Микола Руденко – Зоря-полонянка Раніш мороз нагнав на птаство страху, А нині дощ берези полива. У бочку із казармового даху Накапала водиця дощова. Чому ж оця деталь упала в […]...
- Володимир Сосюра – Вже осені кругом передчуття Вже осені кругом передчуття… І павутиння срібно простяглося між саду віт. Упавши в небуття, пожовклий лист торкнув моє волосся, Немов шепнув: “Забудь, забудь про все, […]...
- Микола Руденко – Вже другий рік нема зими Вже другий рік нема зими, Земля потріскалась від суші. Ані сніжинки – наче ми Грудневий сніг забрали в душі. На вікна і дахи круті, На […]...
- Микола Руденко – Цар Буж 1 У казармі – грип, надворі – стужа. В шибці блимає якась зоря. Знов не сплю і думаю про Бужа – Першого вкраїнського царя. Іменем […]...
- Микола Руденко – Одна умова є між нами Одна умова є між нами: Якщо ти мій надійний друг, Умій прийняти грізні злами, В яких скресає вільний дух. Не відвертай від них обличчя, – […]...
- Микола Руденко – Всі ми хворієм нині Всі ми хворієм нині – Тіло й душі в лишаї. По небесній драбині Сам Христос поспішає. Він – онук гречкосія, Син батьків невеселих. Йди, маленький […]...
- Микола Руденко – Содом. Цикл 1 Вп’ялись, як воші у старий кожух, У тебе, Земле… Плодимось без міри… Нової ми не осягнули віри, А Божий образ вже давно пожух. Уміємо […]...
- Микола Руденко – Естафета Я знов дорогу пригадав сліпу Та бурю, котра небо колихала; Грозу, що царювала у степу І шаблями вогненними махала; Та голови уярмлених волів, Які тягнули […]...
- Микола Руденко – Сосни – колони собору Сосни – колони собору, Небо – розписана баня. В білій безмовності бору Дятла ритмічне длубання. Дятел – як попик, що носом Мудрість длубає церковну. Сонце […]...
- Емілі Дікінсон – “Передчуття – ця довга тінь в городі…” (в перекладі Марти Тарнавської) Emily Dickinson Presentiment is that long shadow on the lawn… * * * Передчуття – ця довга тінь в городі, Вказівка, що сонця заходять; Траві […]...
- Микола Руденко – Ліси, яких немає Зимові витівки на склі – Для мене був єдиний ліс, Бо там. на батьківській землі, Лиш терен по яругах ріс. Те, що снувалось на вікні […]...
- Микола Руденко – Що сталося? Що сталося? Чи Сонце другим боком Зненацька обернулось до людей? Вони на себе ніби ненароком Сьогодні подивились іншим оком,- Пробилось вільне слово із грудей. Хто […]...
- Микола Руденко – В лікарні Концтабірна лікарня сіріє на горі – Із дерева і глини облуплений барак. Якщо сюди приводять поранення старі – Умій перепочити, щасливий неборак. Щороку випадає тут […]...
- Микола Руденко – Ти, мамо, прийшла в сновидіння Ти, мамо, прийшла в сновидіння В рядні – не в парчевому злоті: Обходиш свої володіння В глибинах синівської плоті. Навчи мене сумнівів, мамо, Вдихни в […]...
- Микола Руденко – Гадюка Я зустрів її, слизьку потвору, Між конвалій в росяній траві – Поміж сосен, що дивились вгору, Де висіли тучі грозові. Це була така невідповідність – […]...
- Микола Руденко – Безмежність бачити не можна Безмежність бачити не можна. Але й обмеженість на око Так давить, що клітина кожна Бунтує і щемить жорстоко. Ці стіни тиснуть, мов лещата, На груди […]...
- Микола Руденко – Стрес Я все пройшов. І серед темних літ Пізнав щось важче, аніж кров і порох – Коли в мені валився звичний світ, Бо я побачив: весь […]...
- Микола Руденко – Брехня Від Рузвельта до Сталіна гонець Прибув з запитанням: – Що руським треба, Щоб швидше цій війні настав кінець І мирний дим із хат піднявсь до […]...
- Микола Руденко – Вічна вдова і диявол 1. Сама вдовиця жала й молотила, І для дітей сама коржі пекла. Аж ось із запічка нечиста сила До неї тихий голос подала. Диявол Княгине […]...
- Микола Руденко – Так просто все Так просто все: напишеш каяття – І роздобудеш право на життя. Лише десяток слів чи, може, фраз – І все вчорашнє вернеться нараз. Дерева й […]...
- Микола Руденко – Я поволі утверджуюсь в істині Я поволі утверджуюсь в істині: Грає нами чиясь рука. Знову хтось переплутує відстані Із майстерністю павука. Ніби справді над небосхилами Павутина висить нежива – І […]...
- Микола Руденко – Моє царювання Караюся змалку: чому я такий? Навчитися б те говорити, що треба, Заради домівки, де хлібець легкий, Де падає манна з ласкавого неба. Мій спокій беріг […]...
- Микола Руденко – Знов насувається зима Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій нетривкий: Все рідшає круг мене […]...
- Микола Руденко – Біла сторінка Біла сторінка – віконце в душу, Через яке заглядає небо. Що я сьогодні повідати мушу, Щоб не втрачати право на тебе? Де відшукаю, де роздобуду […]...
- Микола Руденко – Як тільки наповниться серце журбою Як тільки наповниться серце журбою І ляжуть на душу погрозливі тіні – Я знов уявлю, що стою під вербою В селі на моїй Україні. Так […]...
- Микола Руденко – Хтось тисне з хмар на землю Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто, А ми повинні небо підпирать. З чужинських стріл вливається отрута У нашу кров, коли йдемо на рать. […]...