Микола Руденко – Джерело

Біля нього іржавіють стріли,
Що упали в некошений лан.
Біля нього жили і старіли
Покоління полтавських селян.

Біля нього земля перерита:
Ті що впали, – такі молоді!..
І шипіли метеорити
У його прохолодній воді.

Біля нього шукатиме раю
Невідомого віку село…
А поки що поволі вмирає
Під дубком вікове джерело.

У деревах поменшало соку –
Корінь висушить спека лиха.
Кажуть, що від недоброго ока
Кров глибинна пересиха.

Тільки бачу оту блискавицю,
Що небавом сюди упаде
І оновить дідівську криницю…
Гляньте в небо: вона гряде!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Руденко – Джерело вірш.