Леся Українка – На стоянці

На помості корабельнім

Розгорілося багаття,
то матроси розпалили,
щоб закляклі руки гріти.

І крізь мокру сніговицю

Бачу я вогонь червоний,
наче сонце, що конає
у молочній білій млі;

А навколо нього мріють

Наче тіні чорних птахів –
то матроси італьянські
посідали у плащах.

Ті плащі в Палермі ріднім

Гріли так ретельно, щиро, –
що ж се трапилося з ними
в стороні сій бусурманській?

Пропускають зимний вітер,

Наче плетива венецькі,
кожна жилочка тріпоче…
о, зрадливії плащі!

В густій, білій сітці снігу

Служка бігає маленький,
наче рибка, що попала
необачно в клятий невод.

Се так гріється хлоп’ятко –

Вірить в кров палермітанську,
що кружляє в нього в жилах
більш, ніж в той чужий вогонь.

І не чує, як гукають старші:

“Ти чого снуєшся?
Чи тобі немає діла?
Що за капосне створіння!..”

А від злості та натуги

Ніжна мова італьянська
так спотворилась, мов хижих
прибережних чайок крик.

Та дарма, він звик до того,

Звик до лайок і до чайок,
він не думає про теє,
він зовсім про інше марить:

…Ось він вернеться додому

І на сонці серед площі
буде грати лепсько в паці,
а виграна все за ним!

Потім вкупі з товариством

У гарячий порох ляже
серед вулиці, так просто,
і почне плести, плести…

Аж роти пороззявляють

Кекко, Джанні й Паоліно,
бо вони всьому повірять,
тії “раки сухопутні”.

Вже ж він їм накаже дива!

І про зміїв попідводних,
і про турків-людожерців,
про Великого Могола.

А вони йому за теє

Найсолодших помаранчів
залюбки дадуть,
накравши у єпископа в садку…

Тут його матрос по плечах

Стусонув, заклявши люто:
“А не підеш ти з дороги?!
От душа без покаяння!”

Поруч з іншими покірно

Сів малий коло багаття
і простяг, мов на молитві,
до вогню ручки тоненькі.

Постать згорбилась легенька,

Смагле личко посмутніло,
лиш в очах перебігають
ясні блиски від багаття.

Ох, коли б скоріше, хлопче,

Мрії ті твої справдились,
бо й на їх позаздрить може
який-небудь злий божок…

[17.01.1911 р. Стоянка в морі проти Самсуна].


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Леся Українка – На стоянці вірш.