Леся Українка – Давня весна

Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!

Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.

Я думала: “Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,

Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна”.

Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,

Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,

А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;

Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.

1894 року.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 4,00 out of 5)
Леся Українка – Давня весна вірш.