Іван Драч – Нічний етюд

Не кров з молоком, а кров із ніччю –
Про тебе задумуватись весняною порою
І сльози збирати по твоєму обличчю
Тугою всезнаючою рукою.

Ти – спеки настій. Ти – пустеля палюча.
В тобі заблукати, а потім не вийти.
Ти – пристрасті дикої горда круча,
З якої кидатись несамовитим.

Руки обплетені, вуста обпалені
Глибинними незагнузданними пожежами,
І зеленокоса ніжність пальми
Тебе не схолодить своїми одежами.

Зорі б тобі підійшли за намисто,
Та од захоплення повмирають…
І як ти землі не підпалиш, вогниста,
Мій буйний,

Мій карий,

Мій чорний раю!



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Іван Драч – Нічний етюд вірш.