Дерево тремо об дерево,
доки не народиться вона.
Вона помирає тільки раз,
тому бережемо її.
Ми знову виведем наші отари на наші гори
і за древнім полонинським звичаєм
проженемо крізь неї –
щоби ніяка пошесть не напала,
щоби жоден хижак не внадився,
щоби громи із блискавками не розігнали,
щоби підступний гад вим’я не виссав,
щоби злий дух у провалля не завів.
Ми бережемо живу ватру.
Ми заледве не стали отарою
на високім пасовиську.
Але коли ми навіть, як отара,
пройдемо крізь неї,
тоді дамо іншим дорогу до Сінаю.
Нас оберігає жива ватра,
але ми добре знаємо,
що кого жде
на високім пасовиську.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Герасим’юк Василь – Найтонша ватра не згаса Найтонша ватра не згаса під небесами, немов тримає небеса у тьмі над нами Лише вона. Одним одна. Тому й тримає. І є печаль, і є […]...
- Іван Франко – Чим пісня жива? Кожда пісня моя – Віку мого день, Протерпів її я, Не зложив лишень. Кожда стрічка її – Мізку мого часть, Думи – нерви мої, Звуки […]...
- Герасим’юк Василь – Вона несе мені малиннику Вона несе мені малиннику і гасить ватри – хто наврочив, мамо? Лише її одну, лише таку я кличу обгорілими губами, і руки простягаю на краю, […]...
- Василь Стус – В мені уже народжується бог В мені уже народжується бог, і напівпам’ятний, напівзабутий, немов і не в мені, а скраю смерті, куди живому зась – мій внук і прадід – […]...
- Герасим’юк Василь – Нічні дзвони Володимирського 1 А дух поблизу ще витає, душа поміж людьми блукає: вже дому іншого шука. Вона безсмертна – кожен знає, бо в неї виходу немає, коли […]...
- Семенко Михайль – Ватра Потухає священна ватра Що засвітив недбало Я заберу попіл завтра Для безецного балу Зникну для огня непомітно Мій шлях безвинність Руштесь стіни бездовідно Ламте стриманість....
- Василь Стус – Світанок у лісі Щось бризнуло попереду, Наринуло і вдарило У груди подорожнього. Заледве голубим струмком Бринів поранок між дерев, А зараз повінь зринула І ліс заворожила. І солов’ї, […]...
- Герасим’юк Василь – Я не знаю того, хто привів На ворізках колиска під самою стелею – так дід ладнав, сам прив’язав на сволок. За шнур колиску колисав вояк, поранений лежав на лаві, ще не […]...
- Герасим’юк Василь – Вони ще діти А Марічку габи взєли, поглинула річка… Вони ще Діти в білих рантушках, у плесі темнім, дебрі темній граються, а вже габа з ягням у бурунах […]...
- Герасим’юк Василь – Дидактичний етюд II Все-таки непросто зрубати високу і горду смереку. То тільки так здається, бо легко її обняти. То вже й тобі так здається, Але все це не […]...
- Микола Луків – Портрет жіночий на стіні Портрет жіночий на стіні, У грубі жевріють вуглинки, І тихо-тихо, як у сні, Пливуть за вікнами сніжинки. Пливуть за ними дні й літа, Уже і […]...
- Герасим’юк Василь – Сад Юрієві Приходьку – Що таке рай? – Рай – це гарний сад. (Із підручника для недільних шкіл) Сьогодні – намов у саду. На голих осінніх […]...
- Павло Мовчан – Кора Руками охопив, – а під корою сік. Під пальцями членується галуззя, Під пальцями і форма листяна, Під пальцями і шумовиння, Під пальцями і гнізда щебетливі. […]...
- Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі! О, скільки слів, неначе поторочі! І всі повз мене, ніби кулі, б’ють, і всі мою живу минають суть, а тільки строчать, строчать, строчать, строчать. А […]...
- Герасим’юк Василь – Коли моя мати заходить до церкви Коли моя мати заходить до церкви, вона нікого не помічає, доки іде на своє місце. Вона зупиняється маленькою дівчинкою, майже прозорою у золотому повітрі під […]...
- Кацай Олексій – Планета дощів Або вірш без початку та кінця Гойдався тиші дивний щем вдяглись рослини в колір меду мовчав комп’ютер і дощем доїлася корова неба Ледь ремигала вітерцем […]...
- Герасим’юк Василь – Багато небесної сходить краси Багато небесної сходить краси на кичери лисі, на наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на вогненнім коні до нашої гражди: […]...
- Герасим’юк Василь – Ми на камінь поклали мечі Ми на камінь поклали мечі і в ріці наших коней купали, а чужинці прийшли уночі і на березі табором стали. Ми ховались у хвилях сумних, […]...
- Герасим’юк Василь – Приснилися вірші 81-го Любові Голоті Приснилися вірші 81-го. Згадалася кожна пора того року так, як жодна інша. Згадалися тижні і дні віршів і рядків. Та забулися навіть місяці, […]...
- Василь Стус – Моє перелицьоване пальто Моє перелицьоване пальто, єдиний мій товаришу незрадний, ану ж, переповідж мені докладно про те, що є цей світ і хто є хто – із тих, […]...
- Вірш Василя Симоненка – Україні Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію І сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззі […]...
- Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль Він і нині скрипаль, хоч висихає мозок у кістках, коли стрічає писану, пожеристу, особливо барванину, яка жалить кожного, бо найперша прокинулась і виповзла з нори, […]...
- Руданський Степан – Гей, бики! Та гей, бики! Чого ж ви стали? Чи поле страшно заросло? Чи лемеша іржа поїла? Чи затупилось чересло? Вперед, бики! Бадилля зсохло, Самі валяться будяки, […]...
- Василь Стус – Людям, рокованим на смерть Людям, рокованим на смерть, видали рушниці (вволили іхне останне бажання) I вони стали розстрілювати інших рокованих на смерть, аби примиритися із власною загибеллю. 4.1.71....
- Василь Стус – Вперіодрозгорнутогобудівни Вперіодрозгорнутогобудівни цтвакомунізмунавсьомуфронті я вийшов уранці за ворота – бачу: крізь штахетини коза пробує дістати цибулю з палісадника (у цибулі багато вітамінів отож її садять замість […]...
- Герасим’юк Василь – Під дулами конвойних автоматів Під дулами конвойних автоматів жили, вмирали, навіть з домовин вставали. Як страждальців божий син Підніме? Як судитиме розп’ятий Їх, що приймали суд, як глум, Бо […]...
- Герасим’юк Василь – Ранкова пастораль Розвиднювалось. Ми пішли косити за грунь. А нам навстріч несли трембіти чоловіки з присілка – хтось помер. Була ще тиша. Та ранкова тиша, Коли трава […]...
- Герасим’юк Василь – Літавиця стоїть на воді Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, щоби кола пішли золоті, де лице її щезло. Йдуть на берег з води – по […]...
- Герасим’юк Василь – Балада На кичері – хата одна. В хатині тій – жінка одна. За хатою – грядка і паша. Є старші на світі жінки, маленька вона, без […]...
- Герасим’юк Василь – Перший сніг Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, немов пророк, в якого серце хворе. Як важко дихати йому! як свіжо доокола! Ступає […]...
- Василь Стус – Отак живу: як мавпа серед мавп Отак живу: як мавпа серед мавп. Чолом прогрішним із тавром зажури все б’юся об тверді камінні мури, як їхній раб, як раб, як ниций раб. […]...
- Іван Драч – Імпровізація Вітре, вітре, дми на ватру, Постав мені, вітре, варту, Щоб моя бурханна ватра Лише сонця була варта. Постав варту з трьох стеблинок, З трьох стеблинок-вартовинок, […]...
- Герасим’юк Василь – Старий завіт Володимиру Забаштанському Мій тато у тифозному бараці читав Старий Завіт. А поруч труп Лежав. Іще вчорашній. Наче зруб, Зіяв барак. Не винесли і вранці, І […]...
- Кацай Олексій – Дорога На відстань невситенну крізь безлад перелогу між мною і землею утиснулась дорога А в темряві обабіч як закоцюблі мури миттєвості зліпились у років кучугури І […]...
- Герасим’юк Василь – Боже мій, Боже, в чорну днину Боже мій, Боже, в чорну днину крила вона схотіла мати, щоб Полетіти на Україну свОго милОго шукати. Як їй тоді засвітало, Боже? Як вона тоді […]...
- Герасим’юк Василь – Не чую зойків і відлунь зловіщих Не чую зойків і відлунь зловіщих у лісі, що неначе пада ниць. Немовби вже лежить. Немов небіжчик, восковій. З верхів, як із полиць, Падуть крізь […]...
- Маркіян Шашкевич – Веснівка Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: “Нене рідная! Вволи ми волю – Дай мені долю, Щоб я зацвіла, Весь луг скрасила, Щоби я була, Як […]...
- Герасим’юк Василь – Мов китиця плодів зелених на Мов китиця плодів зелених на гіллі, тремтіли ми на древі ночі. Не джерело внизу, а вишина з-між верхніх віт лякала наші очі. Прийшов брунатний звір […]...
- Іван Франко – “Я не лукавила з тобою…” Я не лукавила з тобою, Клянуся правдою святою! Я чесно думала й робила. Та доля нас лиха слідила. Що щирая любов ділала, Вона на лихо […]...
- Андієвська Емма – Дерево Вітри розносили сонця і сіно, Піском заносячи усесвіт, І очі грузнули від невбиральних видив. І крик, що коливав рівнину, Висів на нитці, мов жовток, І […]...