Здалеку надходять.
Із душі
тихої –
ще жовта й старовинна…
Афин запах,
потім запах сіна.
Потім ночі, дні й роки – чужі.
Афин запах!
Стільки – не зібрать –
гребінками гори прочесати!
Запах сіна афинниковатий,
де сніги,
міста,
сіна стоять…
Де старий, невиспаний візник
звівся! –
на вітрах волосся й руки.
А над ним викруглюються звуки.
Запах обертається,
мов диск.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Герасим’юк Василь – Оглядаючись На тій горі вітри збивають з ніг, сльозяться очі і в очах дерева. З гори течуть, звиваючись… Лиш хата стоїть собі. Ніхто в ній не […]...
- Герасим’юк Василь – Фантастичний етюд На ту стаєньку вийшов я вночі. За мною – голий ліс. Пора – квітнева. Та зацвіла вже гілка черешнева й світила, заховавшись у кущі. Ще […]...
- Герасим’юк Василь – Стара гуцулка закурила Стара гуцулка закурила, і люлька файка задиміла, липневий дощ упав, і трави, що до ранку впали, з дощем запахли-застогнали… П’янка петрівка трав! В легкім, блідім […]...
- Герасим’юк Василь – Йде мати і дитя несе Йде мати і дитя несе, ховається в дорозі. її під зорями спасе короткий сон у стозі. Якраз під зорями Різдва я – стіг сухого сіна. […]...
- Герасим’юк Василь – Білого гриба запах сниться Білого гриба запах сниться – тулиш до листя губи припухлі свої – націловані… Прокидайся! Небо, всмоктане стромом взору, стискає птицю. Не відпускає. Запах один – […]...
- Герасим’юк Василь – Білими волічками Білими волічками ноги твої обів’ю, чорними волічками волосся твоє зав’ю, червоними волічками обів’ю твій стан, а зелені покладу на брови, а сині покладу на вії, […]...
- Герасим’юк Василь – Тоді ми зникли в лісі Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість – і там твій сміх і крок! Слабого світла Пучок з-між віт – ти зблідла. З того літа […]...
- Герасим’юк Василь – Анна Нині не так схне, як учора. А сіна – з краю у край. Сонця нема. Громадільниня хвора. Анно! Боже помагай! Веріт, ліжників повна комора. Більш […]...
- Микола Руденко – Голос моря Голос моря – звукове явище над поверхнею моря. Людина голосу моря не чує. Можливо, його чують деякі морські тварини. УРЕ Вставало море стоголово, Кипіли білі […]...
- Герасим’юк Василь – не ті що стріляли, у спину Не ті що стріляли у спину не ті що прийшли як святі а потім свою Україну від себе ховали Не ті Що знали як вої […]...
- Герасим’юк Василь – Диптих 1 На скроні, де ще б’ється тепла жилка тремтить пелюстка. Черешнева мла. Червоним ще не правлена помилка Ти вже її шукала Й не знайшла. В […]...
- Герасим’юк Василь – Прийшли вночі Ігореві Римаруку Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер. Потрафив у скалу – лежить в потоці. Не міг тікати. Спершу кинув гвер”. Старий не відповів: “Заходьте, […]...
- Дмитро Павличко – “Де ждав я тебе, як свята…” Де ждав я тебе, як свята Натруджений жде чоловік, Там птахи, дерева й звірята Закохані в тебе навік. Де запах твого волосся Розквітнув, як синій […]...
- Герасим’юк Василь – Ранкова пастораль Розвиднювалось. Ми пішли косити за грунь. А нам навстріч несли трембіти чоловіки з присілка – хтось помер. Була ще тиша. Та ранкова тиша, Коли трава […]...
- Герасим’юк Василь – Я в тебе запитав Я в тебе запитав дорогу до зірок. Я не картав себе за цей небесний порух. Бо скоро буде мла, бо скоро буде змрок. А потім […]...
- Герасим’юк Василь – Якщо колгосп імені Лесі Українки Якщо колгосп імені Лесі Українки платив твоїй матері півтора карбованця на місяць, якщо із твоєї дідівщини брали щороку найбільшу копицю сіна, якщо ти, початкуючий поет, […]...
- Герасим’юк Василь – Старий завіт Володимиру Забаштанському Мій тато у тифозному бараці читав Старий Завіт. А поруч труп Лежав. Іще вчорашній. Наче зруб, Зіяв барак. Не винесли і вранці, І […]...
- Герасим’юк Василь – Пряжа Той, хто крадьки зазирає у вікно, хто високий і сивоокий двадцятої осені двадцятого віку, той уздрить, яка дівка чемна до роботи, а яка ні. А […]...
- Герасим’юк Василь – Тут ліс повалений лежав Тут ліс повалений лежав, гіллям трупіни прикривав немовби сам себе чімхав і падав, де стояв. Тоді настала тут весна, змагались води і вітри, і в […]...
- Герасим’юк Василь – Намисто Суниці на стеблах, заховані в мох, – намисто для тебе. Намисто для двох, Бо губи спікає, холодні, як лід. Стебло протинає дві жмені ягід. А […]...
- Герасим’юк Василь – Від першої зневіри злого блуду Від першої зневіри злого блуду ставав рудим, як глиця восени. Я все це перебув. Я перебуду ще раз – тільки руку простягни. “Легка твоя рука. […]...
- Герасим’юк Василь – Запахли яблука у сіні Запахли яблука у сіні – на молодість, на перший гріх. Містечка галицькі осінні. Є щось феллінівське у них. Когось повік не розшукати. Губити щось, як […]...
- Вірш Василя Симоненка – З вікна Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. Пливе печаль. Біліють смолоскипи Грайливо […]...
- Руданський Степан – Свята сім’я Лежить собі старий піп – Де йому ї..ти. Але його попадя Давай зачинати. Зачіпала і товкла Куди довелося, На остаток заскубла Попа за волосся. Не […]...
- Василь Стус – Цей спертий запах смерти, наче спирт Цей спертий запах смерти, наче спирт, геть виповнив кімнату синім чадом душі, своїм притьмареним свічадом, і обсідає душу, мов упир. На чорному папері білі літери […]...
- Герасим’юк Василь – Восени, наприкінці 40-х І в церкві недобре, навіть на сповіді (випитує піп: “Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді, коли залишаємося удвох. Не можу тебе обняти, […]...
- Марта Тарнавська – Pursuit of happiness Цвіте бузок за парканом в сусіда. Дівча, що зроду не просило ласки ні в кого досі – горде, непокірне – іде, покірно просить скупаря: “Продайте […]...
- Герасим’юк Василь – Не зло і не зламане в хащі крило Не зло і не зламане в хащі крило хитнули у вірі, а те, що піднесло, а потім пішло морозом по шкірі. Хай програно бій, наступив […]...
- Герасим’юк Василь – Немов прокинувся… І хоч Немов прокинувся… І хоч бо щось силкуюся згадати зі сну. Немов підходить мати. А від отав надходить дощ. “Я, мамо, ще не пригадав…” – моїм […]...
- Герасим’юк Василь – Дві афинки Володимирові Вознюку Дві афинки на сигліні… Однині Вони вже є. Чорніють у росі дві афинки на сигліні в долині: в траві, в росі – з […]...
- Герасим’юк Василь – Кілька хвилин першої світової “То не змія, то черв. Тут багато такої нехарі. А гадину зараз ви уздрите”, – сказав брусиловцям сліпий і засвистів. Ще не чули вояки такого […]...
- Герасим’юк Василь – На сіні, що срібліє над кущами На сіні, що срібліє над кущами, завмерли дві душі в легких тілах. Я знаю, Хто прикидав їх пластами. Нас кличуть, мила, Душі у сінах. Живе, […]...
- Герасим’юк Василь – Я промчався тунелем тих літ Я промчався тунелем тих літ, де лиш протяг і втома, і малим повернувся на світ, та змаліли і вдома Ті великі боги і дідьки, що […]...
- Герасим’юк Василь – Кроки на смерековім помості Орестові Новаківському Стережіться, щоб ви не погордували ні одним із малих сих, бо їх ангели у небі видять лице Отця мого, що на небі. (Мтв. […]...
- Герасим’юк Василь – Пізні вогнища Їх запалюють аж тоді, коли і найбільші верхи від учора – під снігом. Вони горять повільно, високо здіймаючи свій дим, бо пахне так, ніби щойно […]...
- Василь Стус – Чоловік підійшов до меморіуму Чоловік підійшов до меморіуму і прочитав на ньому власне ім’я: вічна слава героям, що полягли за незалежність Вітчизни. Йому приемно й боляче. Під однією сорочкою […]...
- Герасим’юк Василь – Досвітні душі Ще б кілька слів, хоча би зо два, і все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, як лодва, стара, сліпа залежність […]...
- Василь Стус – Сьогодні свято Сьогодні свято. Спереду трамвая вчепили шмат полотна з написом: “Хай живе рідна КПРС!”. На зупинці, обступивши вагон, один з-перед другого люди пхаються у двері, а […]...
- Василь Стус – В мені уже народжується бог В мені уже народжується бог, і напівпам’ятний, напівзабутий, немов і не в мені, а скраю смерті, куди живому зась – мій внук і прадід – […]...
- Семенко Михайль – Етюд Вулиця мокра морок ліхтар Відблиски світла випадок кут Ковнір піднявши рухається цар Ходить ходою бризкає жмут Зрідка візник торохтить нудливо Зник знову тихо краплить Мариться […]...