Ти, вигнана Богом,
стоїш при свічі
на чорній землі,
питаєшся в Нього:
для кого мечі
кують ковалі?
Не каже, для кого.
У чорні ліси,
на гори й степи
ти вигнана Богом.
Свічу погаси
і переступи
змію під порогом.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Василь Стус – Колимські закували зозулі Колимські закували зозулі, шумує потік, молода шипшина жовтавий стромить лист. Легкі хмарки на порцеляновому виснуть небі. А я на цій модриновій колоді читаю про засланця-пустуна. […]...
- Осип Маковей – Ніч Зчорнілі гори небозвід підперли, підніжжя гір у хмарах застрягли, у пахощах вогких ліси завмерли, і сонні мари дебрі налягли. І сниться горам сторона далека, де […]...
- Герасим’юк Василь – Багато небесної сходить краси Багато небесної сходить краси на кичери лисі, на наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на вогненнім коні до нашої гражди: […]...
- Семенко Михайль – Серця штори Що тобі каже не мапі море? Яка самотна у присмерк постать! Вирисуються у пітьмі твори – Тоді поїдем у гості. До рідних скель через степи […]...
- Герасим’юк Василь – Не зло і не зламане в хащі крило Не зло і не зламане в хащі крило хитнули у вірі, а те, що піднесло, а потім пішло морозом по шкірі. Хай програно бій, наступив […]...
- Леонід Кисельов – Як у нашому селі Як у нашому селі Кращі в світі ковалі. Що майстри вже, то майстри: Ремонтують трактори, Лагодять поїльні, А ще на дозвіллі Івану Безрукому Викували залізну […]...
- Герасим’юк Василь – Пряжа Той, хто крадьки зазирає у вікно, хто високий і сивоокий двадцятої осені двадцятого віку, той уздрить, яка дівка чемна до роботи, а яка ні. А […]...
- Герасим’юк Василь – Щороку Щороку сивими осінніми досвітками ми із’їжджалися у Косів на торги. На другу богородицю ми сходили з полонин, а в неділю сідлали коней і сивим осіннім […]...
- Герасим’юк Василь – Село Красноїлів Село Красноїлів – Дідушкова Річка. А назва ця дуже стара. Який там Іванко? Яка там Марічка? І хто там за кого вмира? Вбив Довбуш Дідушка […]...
- Герасим’юк Василь – Де ті царі, що підуть з пастушками Де ті царі, що підуть з пастушками, коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На стіл різдвяний ставимо свічу. Нам […]...
- Герасим’юк Василь – Мав би я чорне лице Мав би я чорне лице до тебе іти. Мав би я чорне лице тебе обминати. Мав би я чорні уста сказати: прости. Мав би я […]...
- Герасим’юк Василь – Запахли яблука у сіні Запахли яблука у сіні – на молодість, на перший гріх. Містечка галицькі осінні. Є щось феллінівське у них. Когось повік не розшукати. Губити щось, як […]...
- Микола Хвильовий – “Безмежно журнії оселі…” Безмежно журнії оселі, Ваш пильний погляд на красу У пісні навіть і веселій Ранений сховує лосунь. Яка то скорбна далечінь, Коли у присмерки під тином […]...
- Василь Стус – Дума Сковороди Блакитний світ – як блекота, Блакитний світ – звечірнів. З тобою ж – тільки той і та, і тільки те, що вірне. Чи йми їм […]...
- Герасим’юк Василь – Жива ватра Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори і за […]...
- Герасим’юк Василь – Братові Кого там виводять, кого там ведуть, Ярославе? Кого там доводять, доносять, у землю яку? Кому там забаглося Миклащука з Прокурави? Кого там він має купати […]...
- Герасим’юк Василь – Верхи й ліси вже хтось нашепотів Верхи й ліси вже хтось нашепотів своїми віршами… Не шумом вічним Я сповнений, а спійманий на відчай незнаним гулом і слідами слів. Його не чую […]...
- Микола Руденко – Океан не випити до дна Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу? Чом живу із відчуттям вини, […]...
- Василь Стус – Чого ти ждеш? Чого ти ждеш? Скажи – чого ти ждеш? Кого ти виглядаєш з-перед світу? Кого ти сподіваєшся зустріти, а най і стрінеш – віри не доймеш? […]...
- Роман Купчинський – Ми йдемо в бій Стрілецька пісня Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій По згарищах руїни, За рідний край, за нарід свій, За волю України! Ми йдемо в […]...
- Тодось Осьмачка – Цить, моє серце! Десь гори зелені та море патлате. Там жінка вродлива сина вродила. Соками повний із хмелю землі, він виріс на горах високих, мов дуб, що Дунай […]...
- Герасим’юк Василь – Замело Бродиш, коли Грегіт замело, п’єш каву, коли впали сніги на плечі й нові падуть. Слова живого не випустиш, гейби з хати під Греготом – ховайся […]...
- Герасим’юк Василь – Довбуш Чомусь рішили: суці, значить – суче. І склали пісню – душу відвели. А вже мені від того, Орфенюче, побільшало і слави, і хвали. Хтось вип’є, […]...
- Микола Руденко – Ліси, яких немає Зимові витівки на склі – Для мене був єдиний ліс, Бо там. на батьківській землі, Лиш терен по яругах ріс. Те, що снувалось на вікні […]...
- Герасим’юк Василь – Злива була у Ворохті давнього дня Злива була у Ворохті давнього дня. Пізні дощі гори товкли і місили. Сивий гуцул просив над трупом коня: “Боже, дай мені сили”. Ті, що і […]...
- Герасим’юк Василь – Бурелім на Провідну неділю 1989-го Вітри звіялись високо на горі – клин косарів обвівали. Вітер з долу вирвав кілька голосів і приніс на мій схил гори, життя. Я не впізнав […]...
- Павло Мовчан – Дводільність Однодільний і світ – так чому в роздвоєнстві дні минають, між долонями сосна нестримно росте, захват криком вуста розтискає – затікає повітря густе?.. Так навіщо […]...
- Герасим’юк Василь – Не чую зойків і відлунь зловіщих Не чую зойків і відлунь зловіщих у лісі, що неначе пада ниць. Немовби вже лежить. Немов небіжчик, восковій. З верхів, як із полиць, Падуть крізь […]...
- Олесь Гончар – Трансільванський марш Запасні в’яжу підкови До луки сідла. В чужі гори нам дорога, Ніби меч, лягла. Рвуться коні. Камінь дзвонить. Віддає луна. В межигір’ях, у бескеттях Гоготить […]...
- Герасим’юк Василь – Ми на камінь поклали мечі Ми на камінь поклали мечі і в ріці наших коней купали, а чужинці прийшли уночі і на березі табором стали. Ми ховались у хвилях сумних, […]...
- Герасим’юк Василь – Досвітні душі Ще б кілька слів, хоча би зо два, і все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, як лодва, стара, сліпа залежність […]...
- Василь Стус – Моє перелицьоване пальто Моє перелицьоване пальто, єдиний мій товаришу незрадний, ану ж, переповідж мені докладно про те, що є цей світ і хто є хто – із тих, […]...
- Герасим’юк Василь – Мою смереку хто послав на муки? Мою смереку хто послав на муки? Сніг а неї обтрусив – ховав свій слід. І пада сніг з її колючих віт на голову мою. В […]...
- Герасим’юк Василь – Я не знаю того, хто привів На ворізках колиска під самою стелею – так дід ладнав, сам прив’язав на сволок. За шнур колиску колисав вояк, поранений лежав на лаві, ще не […]...
- “Ти знаєш, що ти – людина?..” – Василь Симоненко Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше […]...
- Дмитро Загул – “Чорна хмара сонце вкрила…” “Чорна хмара сонце вкрила, Грім гуркоче з-за гори… Ніч простерла чорні крила; В’ються вихрами вітри. Я злетів би понад села І пігнав з вітрами вмить… […]...
- Герасим’юк Василь – Здалеку надходять Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки – чужі. Афин запах! Стільки […]...
- Герасим’юк Василь – За нашу днину я тобі віддам За нашу днину я тобі віддам ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть між нами, й це може називатися життям У царстві […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Підкови На сто возах весна приїде, мов луки, вигнуться смички. Крізь сито дощ весінній цідить, і дяк запалює свічки. Та їхать ми ще не готові, й […]...
- Герасим’юк Василь – Перший сніг Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, немов пророк, в якого серце хворе. Як важко дихати йому! як свіжо доокола! Ступає […]...