Герасим’юк Василь – Маріє

МАРІЄ,
за мертвими виють пси.
Так виють, ніби за тими,
що вмерли у всі часи,
й між ними – ми.
Не за ними.

На сивому тлі трави
тонко, мов конокради,
проціджують ніч волхви
імені твого ради.

Тут виють до ранку пси
за мертвими й за живими
на грані,

Бо голоси
їхні
кажуть очима.
Заплющуй очі…
зірви

Губами пелюстку зради
па псиному тлі трави
спасенної ночі ради.

Ми тут.
Ми вдвох на коні,
що палить трави в галопі!
За нами виють чи ні?!
Тут кров б’є об кров!

Це опір.
Хтось мав любити
тут.

Ми ждали такої ночі.
Душа моя горне бруд –
роби з ного, що хочеш,

Бо виють до ранку пси
за мертвими й за живими
на грані,

Бо голоси
їхні
кажуть очима…
Ми ще ворушимось!
Ми

Виєм з болю до рана,
з любові виємо,

З тьми,
тут,
як там, де застане…

На сивому тлі трави
тонко, мов конокради,
проціджують ніч волхви
імені твого ради.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Герасим’юк Василь – Маріє вірш.