Він – паша і пастух. А ми – навкруг,
порядні, зняв, отож, реміння з шиї,
і ту крамолу, що спочатку – дух,
знов дарував.
І кожен розуміє.
Ми п’єм вино – то крівця не його!
Ми хліб їмо, бо не його то тіло!
На це нам досить розуму свого.
І нам хоч це принаймні зрозуміло.
Чи сам пасись, чи з братом поділись,
а душу мусиш відшкребти від лепу,
бо він відторгне – не підніме ввись
хмільну дурепу до святого склепу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Микола Руденко – Линьте, римовані стріли Линьте, римовані стріли, В далеч Нової Епохи. Тих, кому все зрозуміло, Я не шаную нітрохи. Їх вікова обережність Вчила тихенько жити. Що їм ота Безмежність? […]...
- Степан Руданський – Камінний святий Раз обходили ляхи Навкруги костьола, Захопили хто що міг, Ходять наокола. Ото мазур і собі, З набожництва свого, Перед себе захопив З каменя святого. І […]...
- Герасим’юк Василь – Хтось грає за лісом на скрипці Іванові Остафійчуку Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його. Чи скрипку з-за шраліса чути? Та швидше з могили. То вічний був ліс. В тому […]...
- Василь Стус – Досить крові – Досить крові,- продекламував кат, коли ніж, загнаний мені поміж ребер, стримів у спині. А я подумав, скулившись весь од болю: що як він захоче […]...
- Герасим’юк Василь – Ностальгія На єдиному березі його безпросвітної, старості його заморської сива ходить вівця… А вовну її першу повезли в бесагах за море, і другу її вовну в […]...
- Ще один протест – Василь Симоненко До двадцяти бунтуєму завзято, Шукаєм правди, кленемо брехню І віримо, що нашому огню Належить всяку нечисть спопеляти. Тоді ми все бажаємо змінити, В житті своє […]...
- Микола Вінграновський – До себе Не дивись у сніги на дорогу оту, Не дивися на заячий слід у сльоту, Не дивись на крило, не дивись на стебло, Не дивися на […]...
- Василь Стус – Ця п’єса почалася вже давно Ця п’єса почалася вже давно, I лиш тепер збагнув я: то вистава, де кожен, власну сутнiсть загубивши, i дивиться, i грає. Не живе. Отож менi […]...
- Герасим’юк Василь – Важко прокинутись і піти Важко прокинутись і піти в ранок похмурий. “Де мій коханий?” – питала ти сторожа мурів. Вічна сторожа, звісно, не спить. Погляд відводить. Мовчки відводить погляд […]...
- Руданський Степан – Бородатий хусит На підсінні в малій хаті Сидить старий хусит, Вопівночі над талмудом Бородою трусить. І, як рабин, зачитався, Читає, читає!.. А з підсіння запорожець В вікно […]...
- Герасим’юк Василь – Міф Василеві Корпанюку Коли немолодий чоловік повертається додому, він іде зарінком, він іде лісом, він іде над потоком, він обминає скалу. Він у дорозі награфить на […]...
- Степан Руданський – Шляхтич Мша кінчилась у костьолі, Люд порозсипався, У костьолі тілько шляхтич Убогий зостався. Та ще десь за образами Захристиян лазить, То святих там заслоняє, То в […]...
- Павло Мовчан – Станси 1. Ще досить простору між сосон зсутенілих і тиші гострої, щоб зранить сонне тіло. Ще неба досить, щоб його зчорнить, ще так далеко та осудна […]...
- Герасим’юк Василь – Братові Кого там виводять, кого там ведуть, Ярославе? Кого там доводять, доносять, у землю яку? Кому там забаглося Миклащука з Прокурави? Кого там він має купати […]...
- Василь Стус – Перевиховання Пан-отця обернули на войовничого атеїста Спочатку він опирався: як це пройти до самого краю свого тіла аби увійти в антисебе? Все одно, що бути розстріляним […]...
- Василь Стус – Даруйте радощі мої Даруйте радощі мої і клопоти мої – нещастя й радощі мої – весняні ручаї. Просвітле небо аж кипить, просвітле – аж кипить. Блажен, хто не […]...
- Герасим’юк Василь – Боже мій, Боже, в чорну днину Боже мій, Боже, в чорну днину крила вона схотіла мати, щоб Полетіти на Україну свОго милОго шукати. Як їй тоді засвітало, Боже? Як вона тоді […]...
- Герасим’юк Василь – Не відав, ні, той вершник, хто і нащо Не відав, ні, той вершник, хто і нащо збивав його на землю, як в кіно. Чекала ти його, дітородяща. На пагорбах білила полотно. Я знаю: […]...
- Герасим’юк Василь – Битий небитого повезе Битий небитого повезе. Так і не навпаки! Так, бо коли, як у казці все, значить, ще є казки. Доки ще ватерка палахтить й люлькою дід […]...
- Герасим’юк Василь – Прадід Космач іноді видається мені древнішим від Києва… А в якому столітті загублене його заплічне мале село, де з прадіда всі з усіма родичі? Прадіда знають, […]...
- Герасим’юк Василь – Тоді ми зникли в лісі Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість – і там твій сміх і крок! Слабого світла Пучок з-між віт – ти зблідла. З того літа […]...
- Павло Мовчан – Полинова сутінь Дише степ і теплом, і росою краплисто, і тоненький вітрець у обличчя свіжить – і темнішає сад, і злипається листя, і остання бджола в сонний […]...
- Герасим’юк Василь – На весіллі Малий у вишитій сорочці, він заглядав під всі столи. Гонорний був, бо старші хлопці уперше в хованки взяли. Та надійшла найбільша радість: настала і його […]...
- Павло Глазовий – Все ясно Несподівана хвороба причепилась до Луки: На лопатках появились невеличкі бугорки. До лікарні їде хворий. Швидко скинув сорочки. – Подивіться, на лопатках появились бугорки… Лікар знизує […]...
- Герасим’юк Василь – Ахіллесова п’ята Василеві Портяку Був такий день, коли не можна нічого тягти з лісу, бо прилізе гадина додому. Були такі слова, які вимовляти умів сліпий, викликаючи гадину […]...
- Герасим’юк Василь – Гой Великий ворожбит живе в Карпатах. Він ще живе. Його назвали – Гой -. Він ще не має права помирати – хай світ не той. Хай […]...
- Герасим’юк Василь – Що таке, мамо, Космач? – Що таке, мамо, Космач? Скільки присілків у нього? – Сину, це материн плач. В неї немає нікого. – Хто його, мамо, зіткав? Звідки воскОвії […]...
- Герасим’юк Василь – Я не повірю, що лиш ти одна Я не повірю, що лиш ти одна на світі білім, як роса, – відкрита… Ну що простіше? – ти чекала літа, а вранці, перед вереснем, […]...
- Василь Стус – Сидимо біля погаслого вогнища Сидимо біля погаслого вогнища, перетрушуємо в долонях попіл, розтираємо витухлі геть вуглини: а що як зажевріє раптом жар? Тут темно і темно там і ще […]...
- Герасим’юк Василь – Ранкова пастораль Розвиднювалось. Ми пішли косити за грунь. А нам навстріч несли трембіти чоловіки з присілка – хтось помер. Була ще тиша. Та ранкова тиша, Коли трава […]...
- Василь Стус – Так тонко-тонко сни мене вели Так тонко-тонко сни мене вели повз кучугури й урвища – додому, туди, назустріч горю молодому, де в кілька вод мої жалі текли устами матері, дружини […]...
- Вірш Тараса Шевченка – Ми заспівали, розійшлись Ми заспівали, розійшлись, Без сльоз і без розмови, Чи зійдемося ж знову? Чи заспіваємо коли? А може, й те… Та де? Якими? І заспіваємо яку? […]...
- Герасим’юк Василь – На березі він вогонь розклав На березі він вогонь розклав. Петро в човні не знаходив місця і кинувся в море, добрався вплав апостол, що тричі його зрікся. На землю ступив, […]...
- Герасим’юк Василь – Верхи й ліси вже хтось нашепотів Верхи й ліси вже хтось нашепотів своїми віршами… Не шумом вічним Я сповнений, а спійманий на відчай незнаним гулом і слідами слів. Його не чую […]...
- Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль Він і нині скрипаль, хоч висихає мозок у кістках, коли стрічає писану, пожеристу, особливо барванину, яка жалить кожного, бо найперша прокинулась і виповзла з нори, […]...
- Леся Українка – Біда навчить Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу […]...
- Іван Франко – “Досить, досить слова до слів складати…” Досить, досить слова до слів складати, Під формою блискучою, гладкою, Мов хробака під гарною лускою, Пекучий біль і сльози укривати! Лікар іде! Не час тепер […]...
- Микола Луків – Не повертайтесь на круги своя Не повертайтесь на круги своя, Нічого це, крім болю, не приносить. Але душа не вірила, і я Таки поїхав. І для мене досить. Я те […]...
- Герасим’юк Василь – …І заклинання мольфарів …І заклинання мольфарів промовив бахур. І знову не почули слів, хто ждав метафор. Лиш забрязчала тьма оков, і знову – галас, щоб тільки з кров’ю […]...
- Григорій Сковорода – Ти питаєш Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас, То чому досягає його так мало людей? О, це тому, що їм важко керувати душею, І […]...